Ще кілька місяців тому чиновники Волинської ОДА і їхній нещодавній колега - директор Державного історико-культурного заповідника П.Рудецький, - прикрившись ім’ям нашої видатної землячки Лесі Українки, затято намагалися вибити гроші з бюджету на влаштування власних офісів в будинку Косачів, а сьогодні маємо черговий факт їхньої байдужості й недбальства. Ми чітко висловили свою позицію щодо ненаситних фінансових запитів, неодноразово акцентуючи увагу на фальшивості їхніх гасел і прогнозованості їхніх намірів.
Яскравим свідченням вдаваного чиновницького патріотизму стала обурлива картина, що її побачили цими днями в заповіднику. Вона - дуже красномовна й чітко демонструє стан свідомості нинішньої дирекції і працівників, які абсолютно спокійно проходили повз цю волинську ганьбу.
Можна дискутувати щодо історичної ідентичності цієї ботанічної пам’ятки, якій більше ста років. Проте не багато дерев мають власне ім’я. А воно має - і гордо носить назву «Лесин ясен». З радянських часів його вважали улюбленим деревом Лесі Українки. До нього, як до національного символу, в ті непрості часи приходили сім’ями, щоб доторкнутися до життєдайної енергії знаменитого волинського роду Косачів, щоб відчути духовне єднання з талановитою землячкою…
Кілька років тому це дерево публічно пропонував зрізати колишній заступник директора заповідника, а нині - чиновник Волинської ОДА П.Троневич… Його патрон Т.Рабан вперто й умисно не встановлював тут охоронну табличку… Рік тому ясен палили… Сьогодні біля нього влаштував стаціонарний смітник і створив сміттєзвалище нинішній директор П.Рудецький …
Ну що ми за нація така? Чому терпимо це різномасте сміття в головах, кабінетах і на святинях… ? Гірко… Прикро… Соромно… І рука шукає ефес…
26.04.2013 р.
ЛабОРАторія простору 29 квітня 2013 10:12