Церковне свавілля в Межиріцькому монастирі

За поданням Комітету захисту національної спадщини ГРВ Острозьким МВ УМВС України в Рівненській області порушено кримінальне провадження за фактами завдання шкоди і знищення частин комплексу пам’яток архітектури національного значення Межиріцького Свято-Троїцького монастиря в с.Межиріч Острозького району Рівненської області.

Історія цієї унікальної української пам’ятки сакральної архітектури тісно пов'язана з відомим волинським родом князів Острозьких. Саме князь Федір Данилович Острозький, луцький староста, отримав в кінці XIV століття від Великого князя Литовського Вітовта Межиріч разом з кількома іншими містами і прилеглими до них землями. Тут він збудував дерев'яний замок, укріплений частоколом та земляними валами, і дерев'яну Свято-Троїцьку православну церкву у його центрі. Існує версія, що храм у Межирічі існував ще з ХІІІ століття і був заснований монахами Києво-Печерської лаври, які втекли сюди після розгрому Києва ханом Батиєм.

Після знищення пожежею в ХV столітті новий храм, що зберігся до наших днів, вже збудували з місцевого каменя-піщаника. Розбудовою самого ж Межиріча займалися нащадки Федора - син Василь (Красний) та онук Іван (Януш), який був останнім із роду Острозьких. Саме Іван домігся надання Магдебурзького права і статусу міста. Будучи католиком, він передав Свято-Троїцьку обитель ордену францисканців, добудувавши до неї двоповерхові корпуси келій та триярусні оборонні вежі у зовнішніх кутах. Зведена була і потужна кам'яна оборонна стіна з високими зубчастими шестигранними баштами і бійницями. Монастир перетворився на грізну фортецю.

Проте їй не вдалось вистояти під час козацького повстання Богдана Хмельницького у ХVII столітті. Місто було практично зруйноване, як і замок Януша Острозького. Лише Межиріцький монастир залишився неушкоджений. Вигнавши францисканських монахів, повстанці не зачепили колишню православну обитель. Втім, пожежа 1820 року виявилася менш поблажливою, адже знищила велику монастирську бібліотеку, в якій налічувалося майже дві тисячі книг.

Наприкінці ХІХ століття Свято-Троїцький монастир з католицького знову став православним. Хоч він і був занедбаний, але служби в церкві проводилися навіть за радянської влади. У 1991 році його передали Українській православній церкві.

Проте традицію фахового будівництва Межиріча нахабно перервали нащадки в рясах, які на свій смак і власний розсуд почали самочинно перебудовувати, доповнювати і руйнувати унікальну волинську пам’ятку, що має національне значення. Про ці кричущі факти ми дізналися з мережі Facebook, де було розміщено світлини т.зв. церковної «реконструкції» надбрамної дзвіниці - її повністю розібрали. Зі слів місцевих жителів, така ж доля спіткала й інші пам’ятки монастирського комплексу.

Про те що, роботи тут здійснено самочинно, без жодної участі науковців, без жодної погодженої документації і дозволів, підтвердили й у Міністерстві культури України.

У відомстві визнали також факт бездіяльності посадових осіб відділу охорони історико-культурної спадщини і туризму управління культури і туризму Рівненської ОДА, який очолює Ю.М.Калітинський. Останній знехтував вимоги ЗУ «Про охорону культурної спадщини» і не вжив жодних заходів, аби припинити беззаконня, а також не інформував міністерство про те, що відбувається.

Місцеві краєзнавці пояснили нам цю чиновницьку «сліпоту» близькими стосунками церковного і обласного керівництва, що, мабуть, і породжує правове свавілля в царині збереження сакральної архітектури Рівненщини.

Та «сповідальні відносини» чиновників і церковників мало переймають охоронців волинської історії. Тому за поданням Комітету захисту національної спадщини ГРВ Острозьким МВ УМВС України в Рівненській області відкрито кримінальне провадження – згідно зі ст. 298 Кримінального Кодексу України - за фактом завдавання шкоди пам’яткам архітектури національного значення і службової недбалості посадових осіб управління культури Рівненської ОДА.

Наразі розпочато досудове слідство. А ми триматимемо ситуацію на пильному контролі. Шануймо історію. Практично.

Фото з мережі ФБ

17.07.2013 р.