«Приватна лавочка» з корупційно-естетичним смаком?

Після нашої публікації про ситуацію в музичній школі №1 ім. Фредеріка Шопена на інформаційному стенді навчального закладу нарешті з’явилися нормативні документи й інформація про вступників. Ми її проаналізували й зробили невтішні висновки.  

У 2013 році зі 145 абітурієнтів лише 33 потрапили на бюджетну форму навчання. Решта опинилися в т.зв «групі, що працює на засадах самоокупності». Щодо законності запровадження останньої є чимало запитань. Адже «Положення про групу, що працює на засадах самоокупності при Луцькій музичній школі №1 ім. Фредеріка Шопена» затверджене лише підписом директора і печаткою школи. А згідно з п. 5 посадової інструкції директора, який «розробляє структуру, штатний розпис школи, тарифікаційну документацію», документ слід було подати «на затвердження відповідно до встановлених правил». Але, схоже, ніхто «згори» нічого не погоджував. Такий висновок робимо з документів, які нам надали представники Комітету правозахисту та боротьби з корупцією ГРВ. Отже, проглядаються цікаві тенденції непрозорості, породжені, очевидно, «наполеонівськими» амбіціями дирекції навчального закладу.

Згідно з документом, «самоокупна» група є структурним підрозділом школи і для навчальних занять використовує її матеріально-технічну базу. При цьому директору школи випала цікава роль – він фактично є «власником» групи, перетвореної в його вотчину. Тільки він може відкривати або ліквідовувати таку групу. Про це йдеться в п.1.4. згадуваного Положення.

Керівник навчального закладу також виступає основною «скеровуючою силою», адже «напрямок організації навчально-виховного процесу групи визначається директором школи самостійно»  (п.2.2.), і «управління групою здійснює директор школи та заступник директора з навчально-виховної роботи». (п.2.3.).

Чітко простежуються корупційні ознаки і в прописаній формі ручного управління таким важливим питанням, як переведення учнів з цієї групи на бюджетну форму навчання. Це можливо лише за винятково особистим рішенням директора - за умови «високого результату їх виступу на академічних концертах (не менше 11 балів) і за наявності вільних місць (3.9)».

Навіть свідоцтво про закінчення закладу (а група розрахована на 5 років навчання) вам не гарантоване. Ви на нього тільки маєте право (3. 10). Жодної згадки про участь батьків й інших педагогів в управлінні цією цікавою групою в документі ми не знайшли. Батьки в ньому згадуються лише як носії оплат, а педагоги - як найняті на роботу працівники. Привертає увагу і той факт, що заяву на вступ до школи слід заповнити за затвердженим зразком - на госпрозрахункову форму.

Тепер кілька слів про вступний іспит. Його, згідно з договором, мають складати діти віком 2-6 років. Малюка «запускають» в аудиторію без батьків. І його здібності оцінюють приблизно 10 екзаменаторів. Можна лише уявити, що відчуває дитина у цей момент! Не встигла переступити поріг, як потрапила у «лігво» чужих тьоть і дядь, яким треба щось доводити і показувати. Кожен психолог підтвердить, наскільки стресова така ситуація для психіки дитини. Тому й не дивно, що жоден претендент на навчання в нульовому класі у 2013 році не набрав вищих балів. І хтозна, чи в цьому немає певної стратегії? Зрозуміло лише одне - наповненості саме «госпрозрахункового проекту» це сприяє однозначно. Такий висновок робимо з невеликого розрахунку. Загальна кількість учнів музичної школи №1 ім. Фредеріка Шопена, затверджена наказом управління культури ЛМР на 2013-2014 рік, ще 6 червня 2013 року була 650 осіб. Із 145 учнів, які подали заяви на навчання, на бюджетну форму потрапили лише 33. 111 дітей змушені були піти на платну форму навчання. Тенденція прийому очевидна. Лише п’ята частина маленьких лучан має змогу вчитися безплатно в муніципальному закладі, який ми утримуємо за наші податки.

Не можемо не зауважити, що навчання в музичній школі №1 ім. Фредеріка Шопена – найдорожче в місті порівняно з іншими двома закладами такого типу. Його вартість, згідно з офіційною інформацією, в 2013 році коливається від 180 до 310 гривень - залежно від профілю. І це при тому, що учень фактично перебуває в школі не більше 7 годин на місяць…  Для порівняння: в музичній школі №2 підготовча форма навчання обійдеться у 130 грн., а вечірня – у 150; а в музичній школі №3 батьки заплатять лише 100 грн. Чому така суттєва різниця в оплаті, досі залишається загадкою, яку ми обов’язково дослідимо в наших наступних публікаціях.

Зауважимо, що і наказ №19/01-26 «Про продовження роботи групи та розміри оплати групи, що працює на засадах самоокупності на 2013/2014 рік» підписаний директором О. Чуріною лише 2 вересня 2013 року і додаток №2 до нього, яким регулюється розрахунок плати за навчання, теж не мають жодних погоджень з відповідними органами.

Про те, як ця «госпрозрахункова  форма» навчання стимулює бажання учнів і можливості батьків, красномовно свідчить  динаміка набору – вона явно спадаюча. 

Наші опоненти, як завжди, апелюватимуть своїми звичними аргументами, що сьогодні немає нічого безплатного і вартість навчання не така вже й велика. Але… Врахуйте весь набір офіційних і різноманітних «благодійних» поборів, а також витрат сім’ї на навчання і забезпечення дитини взагалі. Порівняйте цю цифру з реальною зарплатою. Тоді й відчуєте справжню вагу цієї «копійки» для родинного бюджету. Та й питання ж не тільки в грошах. Воно ще й у самому розумінні суті міста як «комуни», що спільно формує свій простір і дбає про своє майбутнє - дітей. Саме від «комуни» - спільного для його мешканців самоврядного міста, своєрідної міської республіки - і походить  слово «комунальне», яке ми бездумно пишемо на всіх офіційних вивісках. Тому наше з вами завдання - створити і забезпечити всі стимули й можливості для розвитку естетичних смаків, талантів і культури наших дітей, максимально забравши всі перешкоди (переважно – матеріальні) на їхньому шляху. Шкода, що мало людей це розуміють… Прикро, що для луцької влади наші діти і досі лишаються фоном для піару, лишнім клопотом і бухгалтерією витрат….  А так не повинно бути. Не тут потрібно заробляти! Не можна робити бухгалтерію на дітях, адже саме в їхніх талантах живе душа міста.