Час М. Народження нації

Патріотизм - прикладний і практичний. Тому він не має нічого спільного з «шмарклями на вишиванках», які ніколи не замінять свідому прагматичну дію, фаховість і здоровий глузд. Тому ми не можемо залишатись осторонь, коли  антипод патріотизму у вигляді націонал-онанізму брудними руками екзальтованої профанації інфікує чисту ауру доленосних Майданів, штучно задовольняючи приватні комплекси й егоамбіції, не маючи життєдайної енергії творення для потуги народити націю.

Стояти на Майдані і рухатися з Майдану - різні поняття. Нинішні політичні танці на знайомих історичних граблях свідчать: ми втрачаємо ініціативу. Надактуальним сьогодні є ключове: революція чи демонстрація? Адже «ганьба!» і боротьба — теж абсолютно різні поняття. Неприпустимою є розкіш наївності в герці з пануючим кланом, що зробив свій заміс на крові бандитських 90-х. Він явно не буде змовляти переляк від архаїчних гасел і вигляду гротескного тріо на намагніченій чеканням сцені. Він поважає тільки силу. Це варто закарбувати тим, хто, граючись у демократів, підло кидає під каток репресій молодих радикальних активістів, які по-своєму сприйняли стократ повторену «лідерами» мантру «смерть ворогам!». Їхнє бездумне й імпульсивне «алаверди» за звіряче побиття однолітків стало сьогодні чи не єдиним практичним антагонізмом політичному торжищу і пустодзвону - тому заслуговує  свого місця в загальній справі.

Революція - це не радикалізм і крутий поворот державного стерна. Це, передусім, - усунення барикад в нашій свідомості. Тож переосмислення нав’язаного системою стереотипу про владу і відповідальність має бути першим революційним кроком. Почнімо нарешті поважати власну Конституцію, усвідомивши її прописну істину: влада - це не чиновники і не депутати! Влада - це ми з вами! І тільки ми є єдиними її носіями. А відтак перестаньмо нарешті називати їх владою, спихуючи з себе відповідальність за вчинений від нашого імені глум над нами і країною. Відповідальність має прізвища й обличчя, а тому повинна бути персональна і карна. І - жодних політичних абстракцій. За спаплюжену довіру, злодійство, корупцію і бездарні експерименти слід платити. Тому наступним важливим кроком в утвердженні її незворотності є чітка деталізація популярного нині гасла «Банду геть!». Настав час називати і документувати факти й прізвища чиновників, депутатів різних рівнів, ДАІвців, прокурорів, продажних викладачів, вчителів і медиків, в тому числі “попів”, які зробили справжній корупційний бізнес на ваших надіях, потребах і гріхах… Боїтеся? Тоді - мовчіть! Бо без цього «практичного покаяння» за підтримку гнилизни в системі ви не маєте морального права вимагати відповідальності від інших.

Ганебним є сьогодні явище пристосуванства і використання Майданів для кар’єрного реваншу тими, хто всі ці роки активно місив багнюку корупції і беззаконня в регіонах. Ми — поінформовані. І тому нам бридко стояти сьогодні біля трибун, заповнених цими політиками і місцевими діячами. З ними у нас давно різні цілі. Для них Майдан - це шанс повернутись, утриматись і отримати більше. Для нас - це можливість змінити систему і правила гри в ній. Тому номенклатурна косметика, що пропонується нині, здатна змінити лише вивіски на кабінетах. Суть системних реформ потребує лише хірургії. Нації потрібні не завчені гасла. Їй потрібні нові смисли, цінності, принципи і їх носії. Країні потрібна нова філософія розвитку. Не можна допустити, щоб подальше зволікання і порожня пафосна риторика зжерли Майдан і розшматували країну. Настав час чіткої артикуляції конкретних цілей і табу для завтрашнього дня. Люди повинні чітко розуміти, за яку країну вони сьогодні мерзнуть, ризикують своєю свободою, здоров’ям і життям. Ось тут і потрібен інтелектуальний потенціал мислячої України, який досі не був задіяний в націотворчих процесах.

Якщо ми будуємо спільну країну, то вибір Майдану не повинен ставати болючим дежавю для мешканців інших регіонів, де теж живуть громадяни України - їхній ментальний консерватизм виник не від “солодкого” життя. В нас спільні проблеми і спільний ворог – гнила корумпована система. Ми всі різні, але ми всі рівні в своїй відповідальності за майбутнє. Тому не повинно бути жодних «священних корів» і месій, звідки б вони не спустилися - з Синаю, Печерських пагорбів чи Качанівської колонії. Єдиним критерієм є практична корисність спільній справі розбудови держави, фаховість і ефективність. Тому нерозважливо і небезпечно давати все на відкуп т.зв. опозиції, яка сама є частиною системи т.зв. влади, адже має потужне представництво на місцях і в центрі. І ще нещодавно формувала «ширку» з Януковичем, намагаючись в обхід народу обирати Президента. Ми це не забули. Пам’ятаємо ми і те, що вона - не гірше за конкурентів - дерибанить землю, майно і бюджети. Ми - не в церкві, а тому не варто в доленосних питаннях покладатися лише на віру.

Наше кадрове «безриб’я» - наслідок штучного блокування корумпованою номенклатурою і політичними монополістами соціальних ліфтів. Тепер, у «час М», ми маємо реальні шанси розрубати цей «гордіїв вузол», забезпечивши реальні механізми появи якісно нових, свіжих і розумних лідерів, державних діячів із середовища фахівців і активного громадського сектору. Саме вони повинні зіграти ключову роль у формуванні якісно нової, мислячої і прагматичної основи нової української патріотичної системи.

Ми (активні громадяни) маємо потенціал та ідеї, вони (партії) мають ресурс і недоторканість мандатів. Сьогодні ми - ситуативні союзники в боротьбі з режимом. А далі… Перезавантаження  країни неможливе без громадянської люстрації. Тому всі, хто ці 22 роки паразитував, прикриваючись політичними гаслами на здобутках наших дідів і батьків, хто довів країну до ганебного стану, повинні піти в небуття. Сучасну руїну зробили вже не комуністи і КДБ, її зробили ті, кому ми, як виборці, необачно довірили свою долю. Лише чіткі принципи і правила конкурсного відбору, реальні механізми відклику депутатів і конкретна карна відповідальність політиків за брехню, невиконання наказів виборців і власних програм здатні унеможливити використання влади як бізнесу і сприяти появі у ній відповідальності й практичного державного мислення.

Майдани здатні змінити лише владу. Створити гідне майбутнє нації і держави можуть тільки хороші фахівці й активні, думаючі громадяни. Все інше - від лукавого.  А для того, щоб не залишати оцінки і роздуми на рівні пасивного менторства, ми почали реальні прикладні процеси фундації практичних механізмів їх втілення і наразі бачимо основними такі завдання:

1. Негайно розпочати процес діалогу між активними громадянами, громадськими лідерами і мислячими особистостями, які готові створити практичний рух системних змін.

2. Створити координаційні центри в регіонах і столиці з залученням фахового експертного середовища для напрацювання основних концептуальних вимог і табу цього процесу.

3. Негайно створити групи активної правової взаємопідтримки і спротиву, із залученням до них юристів, ветеранів армії, спецслужб і правоохоронних органів, журналістів, фахівців і активних громадян.

4. Почати створення груп суспільно-інформаційної активізації із залученням журналістів, «креативників», спеціалістів ІТ, музикантів і людей, які володіють словом.

5. Забезпечити медійну підтримку та суспільне поширення інформації і досвіду.

Є ще багато моментів, які варті уваги, але за нинішніх обставин тотальної балаканини практична дія цінніша за інтелектуальні драглі і помпезні словесні марші. Тож, єднаймося в справі і діймо спільно! До біса - егоїстичні амбіції і гасла!  Тихіше, панове, - народжується нація…