Щоб не збожеволіти і не заливатися слізьми, Тетяна Власова почала писати вірші. Її Майдан почався з Луцька. Саме тут, перебуваючи в гостях у батьків, вона дізналася про нічний розгін мирних активістів 30 листопада. Одразу ж із чоловіком Дмитром пішла на луцьке віче. І того ж дня вони обоє поїхали до Києва, де Таня живе вже 10 років. Їхнє життя, як і багатьох українців, протягом останніх місяців змінилося.
Чоловік 27-річної лучанки – росіянин. Дмитро народився у Санкт-Петербурзі. У тій країні подружжя має родичів, з якими наразі спілкування припинилося. Бо ті не розуміють, що відбувається в Україні насправді. Тетяна зізнається, що патріотизм Дмитра її дуже вразив. Він брав активну участь у подіях часів Помаранчевої революції. І хоча спочатку не вірив, що другий Майдан можливий, все ж разом із Тетяною виходив і допомагав. Власови разом із подружжям Дудіних – учасники гурту «АССА», який виступав зі сцени Майдану вночі після прийняття законів 16 січня. Тоді особливо важливо було підтримати людей, бо їм погрожували розгоном, - розповіла Тетяна:
Саме після 16 січня Таня почала писати вірші. Розміщувала їх на своїй сторінці у Facebook – і їх миттю поширювали навіть незнайомі автору користувачі мережі.
Мама відправила сина,Просила
Бути обачним.
Син обіцяв берегтися щосили:
«Мамо, не плачте».
Місяць минає, закони погіршали,
Прийняті жестами.
«Мамо, я просто не можу по-іншому –
Я на Грушевського».
Вулиця стала дуже болючою –
Що говорити?
Син повернувся – очі заплющені,
Прапором вкритий.
Сонце сховалось – негода.
Чи буде
Праведний суд?
Там, де учора проходив, сьогодні
Друзі несуть.
Мама заплакана, хрестить повсталих
Мовчки, без слів.
Сина не стало,
В неї віднині – мільйони синів.
«Майдан – це революція гідності, - переконана Тетяна. - Люди стояли не так за нову владу, як проти старої». Як відчула – так і написала у своїх віршах. Два з них, до речі, увійшли до антології «Небесна сотня».
Моя мама чує новини і дуже хвилюється.Маму досі чомусь лякає чорний шолом.
Я стою на Майдані, на жовто-блакитній вулиці,
Поряд сивий дідусь потирає очі й чоло.
І нічого, здається, більше не має значення.
Тут і сльози, і усмішки, лід і гарячий чай.
Я стою на Майдані – і це моє спецпризначення,
Бо майбутнє сьогодні і тут – на моїх плечах.
Щоб не було ударів кийком, кулаком, пір’їною,
Щоб ніхто не мовчав, не ховався і не тікав,
Я живу на Майдані, який тепер став країною,
Що її так боїться неввічливий Ялинкар.
«Можеш мною пишатись, я знаю – тут кожен вистоїть,
На Майдані – всі справжні, і сила тепер у них».
Я стою, посміхаюсь і чую від мами у відповідь:
«Одягайся тепліше, на ніч обіцяють сніг».
Гурт «АССА» існує майже рік. Його перший виступ відбувся у день весілля Тетяни і Дмитра – вони влаштували своїм гостям рок-концерт. Варто зауважити, що спеціальної музичної освіти у них немає. Всьому вчаться самі. До кінця цього року «АССА» планує видати альбом і виступити в Луцьку. Нещодавно гурт записав нову пісню – «Бессоница», в основі якої - вірш Марини Цвєтаєвої. Тетяна в «АССА» і грає, і співає. Каже, що це їй ближче. Хоча, дівчина має освіту журналіста.
Весна’14
Весна чотирнадцятого почалася так болісно.
Був замість птахів – глухий поминальний дзвін.
Сходять сніги, з’являються перші проліски
Над головами тих, хто сам не розцвів.
І дивляться мовчки – дуже красиві і рідні.
І шану ніяк їм не віддаси сповна.
У когось – перша щетина на підборідді,
У когось – втомлений погляд і сивина.
Вони не зникають і сниться мирна весна їм.
Між ними і нами – хиткий, але є місток.
Та дихати важко, бо кожен із нас тепер знає,
Що іноді сотня – більше, ніж рівно сто.
Із неба стікали кулі – ніхто не злякався.
Кожен був впевнений: «Вистою. Добіжу».
… Донечко, квіти клади от сюди, біля каски.
Бачиш, ці янголи нас тепер бережуть.
Фото взято із персональної сторінки Тетяни Власової у Facebook.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь