Варварство, брехня і двері луцького костелу.

Історичні двері у пам’ятці національного значення - костелі Петра і Павла, - що в Луцьку, демонтували і замінили незаконно. 

Фортифікаційні дубові двері, які пережили чотири століття війн і революцій, були гармонійною частиною луцького Кафедрального костелу Святих Апостолів Петра і Павла. У грудні 2014 року їх замінили на лаковані сучасні - з різьбленими ажурними гілочками і купідончиками. Мабуть, архітектори костелу Джакомо Бріано, Бенедикт Моллі і Мацея Маїка зробили не один пірует у свої трунах, споглядаючи це сучасне «поліпшення» стилю класицизму. «Висококласні» консультанти цього «шедевру» з Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку абсолютно не помітили, що згадувана історична будівля була частиною фортифікаційного комплексу Старого міста, про що свідчать бійниці і баштові деталі. Тож, і двері виготовили відповідно до функцій. Але для «колгоспників», які припали до корита волинської історії, це «дрібниці». Головне - догодити черговому служителю культу і луцькій владі, яка в угоду своєму шефу, затятото культивує комсомольське «красіво» в історичній частині Луцька. 

Відповідальність за цей акт «культурного вандалізму» лежить, передусім, на двох Павлах - настоятелі самого костелу і горезвісному директору луцького заповідника, а також продажних чинушах міського й обласного органів охорони культурної спадщини… (Вбережи Боже від таких охоронців!)  Саме вони, обманюючи довірливих містян і журналістів вдаваною законністю, зробили те, що у фаховому товаристві мовою закону називається спотворенням і втратою автентичності пам’ятки. Підтвердженням їх відвертої брехні є лист Міністерства культури України, наданий на запит Комітету захисту національної спадщини «Громадської ради Волині». У ньому чітко зазначено основне – міністерство дозволяло здійснити заміну дверей лише ліцензованим  реставраторам, а не «шабашникам» (що є порушенням закону «Про охорону культурної спадщини» - авт.) і лише (увага!) «за зразком існуючих». 

А порівняти «зразки» ви можете наочно. 

Недарма завбачливе міністерство попереджувало про кримінальну відповідальність. Як відчували. А злочини дійсно мають місце. Як посадові, так і кримінальні. 

Тож, споглядаючи двох купідончиків на дверях спотвореної історичної храмової будівлі національного значення, згадайте і двох Павлів, і два бездарних управління, на які покладена охорона культурної спадщини Волині. Саме ці «культурні колгоспники» своєю «любов’ю» до «красівого» потворять справжню красу і велич справжніх майстрів нашого минулого. У вас на очах…