Чотирьохрічні пошуки увінчалися успіхом. Вперше за 70 років вдалося виявити могили та повернути імена кільком сотням воїнів радянської армії, що були жорстоко замордовані в Шталагах №360/Z і №365/Z м. Луцька.

Бездіяльність луцьких охоронців культурної спадщини прогресує. Луцьк втратив ще одне видатне місце своєї історії.

Під самими вікнами директора Державного історико-культурного заповідника, в історичне місце т.зв. луцького «Пекла» на вул. Кафедральній, 13, залізними зубами вгризлись екскаватори...

Сьогодні, завдяки наполегливим старанням влади і бездарних гендлярів, на наших очах остаточно зникають залишки образу старого Луцька. Щезає його тисячолітня історія...

Тут луцька влада вчергове демонструє свою зневагу до лучан, а архітектори і бізнесмени потирають руки від чергових баришів…

Ось так «старе місто» навіки втратило ще один історичний будинок, який став розмінною монетою чергової «рабанівської» оборудки.

Нещодавно Луцька міська рада проголосувала за перейменування вулиці Горького на П’ятницька гірка. Сьогодні над її історією вже чатує ківш екскаватора чергового «блатного» забудовника.

Для кого - історія, для кого - гешефт (гендлярство) - вирішив директор луцького історико-культурного заповідника Тарас Рабан, перетворивши його у власну вотчину - Рабанівку.

Не змінивши більшовицької філософії будувати на кладовищах на національну традицію поваги до мертвих, ми, як і колись, будуємо школи і будинки на кістках кладовищ, а стадіони моститемимо могильними плитами...