Луцьк - Останкіно: є зв'язок

Винахідник, науковець та інженер, який у 30-роках XX століття будував радіостанції в Луцьку, прославився ще й тим, що керував спорудженням Останкінської телевізійної вежі, розробляв антенні системи для системи радіозв’язку «Алтай». Крім того, серед його здобутків – відновлення зруйнованих під час Великої Вітчизняної війни радіостанцій на території колишнього Радянського Союзу, створення радіооб’єктів «Олімпіада-80». Досягнення Моїсея Абрамовича Шкуда згадували нещодавно у Київському політехнічному інституті викладачі та студенти цього ВУЗу.

- У 60-х роках, коли спорудження телевізійних центрів в Радянському Союзі було дуже актуальним, Моїсея Абрамовича як головного інженера разом з його колегами призначили керувати будівництвом Останкінської телевізійної вежі, - розповів Михайло Ільченко, академік НАН України. -  За це його навіть відзначили Ленінською премією. Не варто применшувати роль цього досягнення – адже Останкінська вежа майже 10 років була найвищою будівлею у світі. Її висота – 540 метрів. Зараз в одній із її зал зберігається портрет Шкуда.

- А яким чином ім’я Моїсея Абрамовича пов’язане з Олімпіадою 1980 року?

- Він як головний інженер Державного союзного проектного інституту Мінзв’язку СРСР запропонував і впровадив на радіооб’єктах ряд нових технічних рішень, які дозволили транслювати на весь світ програми телебачення і радіомовлення з Олімпійських ігор у Москві.  

«Алтай» - прорив у радіозв’язку 

- Яскравим здобутком Моїсея Шкуда стала розробка мережі рухомого радіозв’язку “Алтай”, - розповів В’ячеслав Раєвський, доцент кафедри радіозв’язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.

– Ця система з’явилася у 60-х роках минулого століття й одразу почала широко застосовуватися. Щоправда, вона не була доступна для всіх. Лише партійні та господарчі керівники держави, представники різних органів влади могли оцінити її переваги. «Алтай» їздив в урядових “ЗІЛах” та “Чайках”, а згодом - і “Волгах” керівників великих підприємств.

- Чи використовуються ці досягнення зараз?

- Звичайно. Запропонована система рухомого радіозв'язку “Алтай”, що будується за радіально-зоновим принципом, використовується, зокрема, у системах комерційного стільникового радіозв’язку, а також при побудові систем радіозв'язку спеціального призначення. Свого часу «Алтай» виявився настільки вдалим, що на його базі було розроблено високочастотне радіообладнання системи рухомого радіозв’язку, яке  застосовувалося, наприклад, для зв’язку приміських автобусів із автостанціями, організації радіомереж міського таксі, служби газу.

Біографічна довідка:

Малою батьківщиною М.А. Шкуда є містечко Секуряни (нині райцентр у Чернівецькій області), де він народився 19 жовтня 1907 року, - розповіла Н. Руденко, доцент кафедри радіоприймання та оброблення сигналів РТФ, кандидат фізико-математичних наук. - Далі були дитячі роки і початок у 1922 році трудової діяльності електромонтером у Вінниці. В 1927 році він вступив до Київського політехнічного інституту на електротехнічний факультет.

- Це на той час було престижно?

- З огляду на те, що у 1928 році в країні почалося будівництво потужних радіомовних станцій, то, звичайно, цей факультет мав вагу. Крім того, тоді студенти не тільки навчалися, але паралельно й працювали. В автобіографії М.А. Шкуд зазначив: "С конца 1928 г. параллельно с учебой в институте начал работать на Киевской радиостанции, сначала на ее монтаже, а затем на эксплуатации".

Участь студентів у таких роботах створювала атмосферу інженерно-технічної творчості та була корисною для їхньої професійної діяльності. Шкуд закінчив навчання в 1931 році, отримавши диплом зі спеціальності інженер-електрик з радіотехніки.

- А яким чином він причетний до Луцька?

- По завершенні навчання Шкуд якийсь час працював викладачем, згодом брав участь в будівництві радіостанцій в Одесі, Чернігові та Києві. А з 1933 року він повністю зосередився на будівництві радіостанцій в м. Алма-Ата, а потім - і в обласному центрі Волині.

Високопрофесійність та організаторські здібності Моїсея Абрамовича не могли не привернути увагу керівників високого рангу в Москві. Вони його призначили головним інженером загальносоюзної  проектної організації, давши доручення виконувати завдання уряду щодо термінового проектування потужних радіостанцій. На посаді головного інженера організованого після війни Державного союзного проектного інституту (ДСПІ) Мінзв'язку СРСР М.А. Шкуд пропрацював понад 30 років, керувавши десятками проектів радіобудівництва в Радянському Союзі.