Благодійники в законі

Чиновники Волинської обласної державної адміністрації знайшли гарний спосіб вирішення своїх фінансових і політичних питань.

Під час прогулянки містом нашу увагу привернули великі банери з рекламною розгорткою із величезним написом - над іржавими старими світлинами не найкращих взірців волинської історичної архітектури - «Будуємо нову Волинь». Саме цей  слоган, претендуючи на креативність і увагу перехожих, прикрашає паркани нових будівництв обласного центру. Що ж, сам по собі задум популяризації історії заслуговує на увагу. Проте сама контрастність і характерний для сучасної епохи прихований зміст цієї кампанії спонукають думати про інше.

Відповіді на такий раптовий прояв любові до власної історії на фоні масового знищення древніх пам'яток Волині не забарились. А знайшли ми їх… на сайті Головного управління міністерства юстиції у Волинській області. В реєстрі благодійних організацій. Саме тут, між благодійними фондами «Василя Токарського» та «Фондом Ігоря Палиці – Новий Луцьк», тихенько розмістився ще один - «Будуємо нову Волинь». Його засновник, як з’ясувалося, - керівник волинської Партії Регіонів і заступник голови Волинської обласної державної адміністрації Олександр Башкаленко. Свій фонд він зареєстрував 03.03.2011 р. за тією ж адресою, що й осередок Партії регіонів, - на Майдані Привокзальному, 1

Бажання бути благодійниками і допомагати людям досить похвальне. Проте у випадках з нашими чиновниками, та ще й у розпал тотальних виборів і корупції, це породжує чимало запитань. Багаті повинні ділитися з бідними - це гасло не так давно охоплювало цілі країни. Але з огляду на офіційні декларації про доходи наших чиновників-благодійників, пригадується лише образ підпільного мільйонера Корейка з Ільфа і Петрова. В ситуації з відомим волинським бізнесменом, а нині першим заступником «губернатора» паном Башкаленком, загальний сукупний дохід якого, згідно з його декларацією 2009 р., становив лише 11,7 тисячі гривень – така його заробітна плата (975 грн. в міс.), виникає така ж асоціація. Члени родини бізнесмена теж отримали лише 8,8 тисяч гривень доходу, з яких майже 7,9 тисяч грн. витратили на утримання свого майна.

Призначення на високу посаду і політична кар’єра керівника обласного осередку Партії Регіонів швидко дали й економічні результати. За 2010 рік його загальний сукупний дохід, який склала винятково заробітна плата, сягав вже 46,682 тис. грн.. Дохід членів його сім’ї – дружини та двох синів - 19,546 тис. грн., з них 18,806 тис грн. – зарплати. Мабуть, зважаючи на скрутний матеріальний стан, родина отримала і матеріальну допомогу - 740 гривень.

2011 рік, згідно з декларацією, виявився для чиновника напрочуд вдалим. Нарешті настало обіцяне всім «регіоналам» президентське «покращення», а тому і дохід їхнього місцевого лідера збільшився аж вдвічі і сягнув 110 379 гривень. Члени сім’ї, у власності яких є земельна ділянка у Луцьку площею 900 кв. м і житловий будинок площею 236 кв. м., та автомобіль INFINITI FX35 2010 року випуску, заробили вже майже 515 тисяч гривень.

Втім, якщо порівняти цю інформацію з офіційними відомостями за 2010 р., то побачимо і «втрати». Не стало квартири (240.3 м.кв.) та гаража (20.1 м.кв.), а ще - внесків (паїв) до статутних (пайових) фондів підприємств, установ, організацій його родини. А це – 821598.29 грн. На жаль, відомості про відчуження цих активів ніяк не відобразилися в опублікованій офіційній декларації 2011 року.

Що ж, мабуть саме ці «незафіксовані» кошти й стали основою його благодійного фонду «Будуємо нову Волинь», хитро розрекламованого по всьому місту, а також на офіційному сайті Волинської обласної державної адміністрації.

Фінансування більшості проектів «регіоналів» здійснюється саме з цього фонду, який став офіційним засобом фінансування пропаганди партії в передвиборчий період. Це підтверджує і один із матеріалів про нього у «Волинській газеті», зауважуючи, що інформацію про нього варто шукати саме на сайті волинської Партії Регіонів.

До закамуфльованої реклами партійного бренду фонду «Будуємо нову Волинь» долучився і голова Волинської ОДА Б.Клімчук, член цієї ж партії.

Саме він визначив його «лейтмотивом розвитку регіону» і діючим гаслом області.

Що ж, чиновники Волинської обласної державної адміністрації знайшли гарний спосіб вирішення своїх фінансових і політичних питань. Креативу і напористості в просуванні власних партійних інтересів їх опоненти можуть лише позаздрити. Проте сама законність цієї «гри в політичну благодійність» викликає великі запитання. Демонстрація державними чиновниками своїх політичних прихильностей чітко обмежується вимогами ст. 8 травневого закону «Про правила етичної поведінки», який чітко закликає службових осіб уникати «демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовують службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків». 

Виступаючи засновниками хоч і благодійних, проте фінансових структур чиновники підпадають під дію ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції». Стаття 8 цього закону чітко забороняє їм одержання безпосередньо або через інших осіб дарунків (пожертв) від юридичних або фізичних осіб, які перебувають в їх підпорядкуванні. А чи перебувають в підпорядкуванні заступника голови ВОДА, який курує будівництво, промисловість, паливно-енергетичний комплекс…, офіційні благодійники його особистого фонду? Відповідь, здається, очевидна.  

Очевидним є і регламентований законом розмір пожертв для чиновника, крім випадків наведених вище, вартість яких не повинна перевищувати 50 відсотків мінімальної заробітної плати, а сукупна їх вартість, отриманих з одного джерела протягом року, не повинна перевищувати однієї мінімальної заробітної плати. В тому, що пожертви персонального фонду, від окремих благодійників, становлять лише 1073 грн., ми також серйозно сумніваємося.

Крім правової, є і моральна сторона таких чиновницьких «ініціатив». Наскільки етично державним службовцям такого рангу як Борис Клімчук (Волинський обласний благодійний фонд «Рідна Волинь») та Олександр Башкаленко (Благодійний фонд «Будуємо нову Волинь») створювати свої власні благодійні фонди, збирати пожертви від громадян, які утримують їх за свої податки, а потім від свого імені «з барського плеча» під об’єктиви телекамер роздавати допомогу тим, заради кого вони повинні і так працювати? Здається щось тут з моральними засадами не все гаразд, або з конфліктом інтересів… З огляду на це, природно, виникають й інші питання. Якщо губернатор і його заступник мають достатньо коштів, щоб створити власні фонди і самостійно робити пожертвування зі своїх доходів, то чому в їх деклараціях вони не відображені? Що має спонукати громадян робити внески до іменного благодійного фонду керівника державної установи? Любов до чиновника чи спосіб отримати його прихильність для втілення власних майнових інтересів? І чи всі благодійні фонди Волині, крім близьких до державних і провладних партійних структур, можуть так легко, без жодних офіційних дозволів і погоджень, розмістити свою рекламу на сторінках офіційного сайту обласної державної адміністрації і вулицях обласного центру?

Відповіді на ці, хоч і риторичні запитання, ми б дуже хотіли почути від наших «благодійних» чиновників і тих, хто їх контролює.