Стравінський. Волинь.Та «пенсійна культура». :: ПОЗИЦІЯ

1 жовтня о 19 годині у приміщенні академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка в Луцьку відбулось відкриття XVII традиційного музичного фестивалю «Стравінський та Україна». Тут знову зустрілось світове мистецтво та місцева провінційність.

Розпочалось дійство в кращих традиціях минулого. Відкрив його зам голови Волинської ОДА Анатолій Костик, який хвацько вибіг на сцену театру. За спеціально поставленою трибуною, з спеціально заготовленого листочка він щось нерозбірливо бубнів про мистецтво, вперто плутаючись в написаних йому пафосних словах.

З ним глядачі перейшли і до «пенсійної частини» - роздачі по 5 тис. грн. обласних мистецьких премій. Саме в таку суму «мінімалки» оцінюють місцеві чиновники багаторічні заслуги перед краєм в галузі культури. Вік більшості номінантів формував стійке враження, що волинська культура таки вже давно відпочиває на пенсії, а тому лише потребує періодичних публічних перекличок-нагадувань про своє існування Це відзначення лідерів динаміки розвитку галузі виглядало доволі сумно. Мабуть не даремно в своїй промові ведуча вибрала цитату про «ВОНО». Про мистецтво… Та ще й до Дня Музики. Підкресливши цим розуміння та відношення, що плекають відносно нього в владних кабінетах. Тож сценічне самопроголошення власних заслуг ведучою, яка є і дружиною директора місцевої філармонії, при врученні премії самій собі, на цьому фоні, лише додавало дійству комічного символізму.

Морок хронічної провінційності все ж було розвіяно основною частиною фестивалю - виступом справжніх професіоналів Академічного симфонічного оркестру Тернопільської обласної філармонії. Він став гідним подарунком для справжніх цінителів мистецтва, яких не злякали ні карантин, ні примітивний пафос організаторів прекрасної імпрези імені Стравінського.

На жаль, COVID-19 вибив з обойми цього класного колективу диригента та концертмейстера. Але їх заміна виявилась доволі вдалою. Диригентську паличку підняв спеціально запрошений на концерт Йосип Созанський - заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературно-мистецької премії ім. С.Воробкевича, головний диригент та художній керівник Академічного симфонічного оркестру Чернівецької філармонії.

Динаміка рухів цього справжнього володаря палички вартували окремої уваги. Пластика тіла та рук в професійному донесенні вказівок музикантам, могла б цілком стати окремим мистецьким номером.

Хочемо зауважити, що це лише другий концерт оркестру після тривалої перерви, пов’язаної із вірусом. Перший відбувся в їх рідному місті Тернополі. Але на якість виконання музикантів карантинний антракт не вплинув. Хіба що внесені вірусом корективи не дозволили оркестру грати в Луцьку повним складом. Тож прекрасному виступу з помпезною "Симфонією №5" Бетховена все ж трішки бракувало сили оркестрового духу відсутніх музикантів. Проте з увертюрами до трагедії Йоганна Вольфганга Гете “Егмонт” та ще однією увертюрою “Коріолан”, вони справились відмінно. Зал все вітав бурхливими оплесками

Виступи таких дійсно вартих похвали колективів все ж потребують гідного звуку та акустики. На жаль, невдала спроба звукового підсилення трішки псувала живе інструментальне сприйняття оркестру. Та й стіни театру, що будувався для партійних заходів, вперто не розкривають акустичне звучання прекрасних класичних інструментів. Культурний Луцьк вже давно потребує гідного залу для класичної музики.

Прикро, але такі імпрези розкривають очевидну хронічну відсталість від світового часу та філософії культурних процесів наших директорів «поліської культури». Тому й досі маємо ці «пенсійні» тенденції, одноманітні щорічні імпрези та приватні годівнички за державний кошт, прикриті запрошеними майстрами з іменами чужих країв. А фінальне слово директора Волинської обласної філармонії С. Єфіменка при врученні почесних подяк фестивалю лише підкреслило своїм плацевим пафосом замполіта глибину цієї запущеної культурної проблеми.