- А хіба ти не знаєш, що найбільше гріхів вміщується на халявах архієрейських чобіт? - з добре розіграним здивуванням запитав отець Анатолій з фільму "Острів".
Саме цей пил вже давно закриває нам красу і безмежжя духовного неба, яке сховалося за золотими куполами храмів, що засліпили своїм блиском бідність і страждання, які, мов налякані діти, смиренно втонули в тіні церковної системи. За гуркотом шансону «тайних вечерь» монастирських настоятелів вже не чутно тихого плачу хворих дітей, батьки яких у відчаї жебракують, шукаючи милості і подаянь у «служителів момони». Світ давно рухається накатаною орбітою, що невпинно веде його в прірву самознищення. Ті, хто публічно взяли на себе місію його спасіння, вже давно самі потрапили в полон його інерції мислення. Одягнувши ризи святості, вони перетворилися в єрусалимських торговців, які вперто і вигідно намагаються збувати квитки на фарбовані гроби, що хвацько видають за Ноєв ковчег спасіння.
Постійні скандали переслідують церкву, яка стверджує свою монополію на доктрину Христа. Матеріальні пастки постійно засмоктують в себе її керманичів, висмоктуючи з суспільства останню до неї довіру. І черговий скандал 5 квітня в Москві це вчергове засвідчив. Лише під тиском інтернет-спільноти прес-служба Московської патріархії була змушена визнати факт власної брехні і маніпуляцій свого керманича. Заретушований дорогий годинник на руці патріарха Московського і всієї Русі Кирила на представницьких фото, мов шило в мішку, вкотре боляче вколов вірних цієї гілки християнства і став приводом для нового всесвітнього глузування. Стіл Патріарха в цьому випадку виявився більш правдивим, ніж ціла церковна машина і сам його завсідник, який напередодні появи на офіційному сайті цієї «технічної помилки», оголосив, що ніколи не носив годинник фірми Breguet, а всі знімки з ними - «колаж»…
Важко зрозуміти таку непереборну патріаршу пристрасть до цього злощасного хронометра за 30 000 доларів, який став справжнім символом небаченої церковної вседозволеності і розкоші у наш час. Ця поведінка швидше нагадує класику з Ільфа і Петрова: "... І охопив батька Федора дух користолюбства ...", ніж поводження монаха такого рівня.
Можливо саме провидіння послало це механічне дзеркало тлінності часу, щоб звернути нарешті увагу істинно люблячих Бога на ту страшну прірву, що розділяє його вчення і тих, хто взяв на себе право його нести людям…
Людство врятують не монотонні проповіді. Йому потрібні яскраві приклади. Тільки ті, хто був ладен принести їх в цей жорстокий світ, зуміли внести серйозні зміни в його цінності і філософію буття. Саме вони стали пророками, месіями і героями...
"Не можете служити Богові і мамоні" (Матв. 6:24). Цей, потоптаний архієрейськими чобітьми принцип, варто знову поставити на духовний щит віри - замість пануючого там золотого божка користолюбства, що під вагою п’ятого смертного гріха тягне людство в страшну прірву самознищення. Тож варто самим вірянам і думаючому духовенству нарешті подолати в собі вкорінений віковою церковною системою страх і «канонічні забобони» та відновити відому зі Святих писань практику рівноправного діалогу. Настав час з християнською любов’ю і громадянською наполегливістю звернутися до своїх «заблудлих пастирів» і вказати їм на недостойні речі, що паплюжать християнські цінності і дух принесений Вчителем.
Золото повинне слугувати для спасіння хворих і голодних, а не для зростання гордині тих, хто спокусився на все багатство і славу світу цього. Патріарший годинник “тікає”, рахуючи секунди часу безмежного терпіння і ганьби. Час спливає…
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь