Пам’ятник Небесній сотні – шедевр несмаку й нефаховості

Пам’ятна стела героям Небесної сотні стала каменем спотикання луцької влади – проект затвердили й уже навіть почали втілювати, але чергова спроба «втулити» у місті ще один шедевр несмаку й нефаховості обурила громадськість. Посадовці у своєму рішенні категоричні, – на їх думку, будь-що змінювати пізно. Але активісти наполягають на своєму.

Секретар Луцької міської ради Сергій Григоренко переконаний, що затверджений проект  пам’ятника цілком відтворює творчий задум та велику ідею. Щити, написи на стелі, двометрові фігури, на його думку, демонструють подвиг героїв, які загинули під час трагічних подій на Майдані:

Ще один посадовець - Петро Троневич, начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури Луцької міської ради – переконував громаду, що достойну роботу було дуже важко вибрати: з тих, які виділило журі, батькам загиблих хлопців сподобалася лише одна.

Жоден із експертів, які прийшли на засідання профільної комісії обговорити проект пам’ятної стели, не підтримав чиновників. Фахівці наводили свої аргументи.

Історик Лариса Понєдєльник переконана, що проект треба було узгодити з громадою. На її думку, такий пам’ятник нічому не навчить прийдешні покоління:

Спробу «проштовхнути» проект пам’ятника скульптора Ірини Дацюк архітектор Євген Ходаківський вважає типовою схемою, до яких вдається місце влада:

На думку архітектора Юрія Лінніченка, затверджений проект – типовий «радянський» і свідчить про глибоку нефаховість автора:

Божа Матір, яка зображена на стелі, тримає у руках хрест. Історик Микола Півницький вважає це грубим порушенням канонів іконопису. Але щойно він про це заговорив, посадовці змінили риторику – почали переконувати, що то ніяка не Божа Матір. Та й проект, з їхніх слів, узгоджений із церковниками:

Дискусія тривала довго. Чиновники затято відстоювали свою позицію, звинувачуючи архітекторів у тому, що вони намагаються «танцювати на кістках», і переконуючи, що надмогильний пам’ятник не потребує узгоджень з громадою. Але історик, краєзнавець і голова Антикорупційного комітету Ігор Левчук вказав на юридичні порушення, з якими затверджено проект, закликав посадовців до конструктиву і здорового глузду:

Вислухавши обидві сторони, Павло Данильчук, голова профільної комісії, запропонував відтермінувати роботи над пам’ятником на 1 місяць, аби доопрацювати проект. Чиновникам така ідея категорично не сподобалася:

Головний аргумент Сергія Григоренка про те, що пам’ятник має бути зданий до 23 серпня, активісти сприйняли як відгомін затурканої «радянщини”, коли проекти здавали до якихось дат. Достукатися до здорового глузду чиновника їм так і не вдалося. Кожен лишився при своїй думці й надалі відстоюватиме свою позицію.

Варто зауважити, що активіст «Автомайдану України» Олексій Дмитрієв закликав взагалі відмовитися від витрачання грошей на пам’ятники, коли на сході країни триває війна. Адже волонтерам дедалі важче допомагати військовим, а місія «Чорний тюльпан», яка розшукує тіла загиблих і привозить їх додому, змушена згорнути свою діяльність через нестачу коштів. Цю думку підтримав і член комісії, депутат міської ради Микола Дендіберін. 

Скульптора Ірину Дацюк на засіданні почути не вдалося – вона поїхала до львівських фахівців за досвідом.

P.S.: Така затятість чиновників, ігнорування голосу громади й абсолютне небажання дослухатися до фахівців викликають, щонайменше, подив. Звичайно, виправляти помилки нелегко. Але це ліпше, ніж увіковічнити свої імена поряд із несмаком і ще однією скульптурною потворою у місті.