Щодовше працюєш у будівництві, то більше можливостей і схем для заробітку з’являється. Відповідно: коли будинок будують швидко, то й крадуть практично безболісно, а якщо йдеться про довгобуд, на різних етапах можна гарно поліпшити фінансове становище, збудувати котеджі собі і своїм нащадкам.
Нерухомість завжди цінується – навіть тоді, коли ціни на неї падають. А, отже, хай би яка криза була в країні і світі, сфера ця – прибуткова. Зарплати в українському будівництві не такі вже й високі, але немає такого керівника будівельної компанії, який не мав би власного будинку. У свідомості сучасного українця чітко закладена інформація: на саму зарплату живе лише дурень. А відтак, якщо можеш взяти з робочого місця все, що погано лежить, а потім на цьому ще й заробити, - бери і заробляй. Кухар „збагачується” на маслі і м’ясі, будівельник – на цеглі і піску. На всіх, звичайно, не вистачає, тому головна здобич дістається сильнішим і кмітливішим.
- Робочі багато взяти не можуть, - поділився нещодавнім досвідом один із робочих будівельної компанії. - Майстри - це вже інша каста. В них більше можливостей: наприклад, за документами використано три машини з піском, а реально - одну або дві. Пісок і щебінь можна взяти ще під час підготовки до будування – коли приїжджає завантажена машина, ніхто не знає, скільки чого там насправді є.
Щодовше працюєш у будівництві, то більше можливостей і схем для заробітку з’являється. Відповідно: коли будинок будують швидко, то й крадуть практично безболісно, а якщо йдеться про довгобуд, на різних етапах можна гарно поліпшити фінансове становище, збудувати котеджі собі і своїм нащадкам. До речі, останніх за цей час можна ще й дуже зручно прилаштувати. „Підрядник закуповлює всі будматеріали у фірми, яку очолює, скажімо, його син чи дочка. Якби він купував їх у заводу-виробника, ціна була би на 200-300 грн. нижча, а так є можливість здоро-жчити вартість житла і збільшити заробітки родичів,” – поділився інформаці-єю мій співрозмовник. До слова, в середньому на спорудження 5-ти поверхів потрібно півроку, дев’ятиповерхівку з одним під’їздом зводять за рік. А є будинки, на які затрачають десятиліття.
Наступний етап – здавання. Тут уже не так заробиш, як витратишся – треба ж „закрити” очі приймальній комісії, аби вона недобачила дірок і недоробок. „Хлопців з моєї бригади брали на переміщення газових плит – з того будинку, який вже був зданий, в інший, який лише мали здавати,” – дуже відверто розповів чоловік. Пощастило тому, хто останній? Як кажуть, „без коментарів”.
Невід’ємною частиною будівництва з давніх-давен був алкоголь. П’ють багато, без міри і навіть не перебираючи. Коли немає за що, є стимул щось потягнути з будівництва – так і зникає з квартир гіпсокартон, електричні коробки, двері та підлога. Які після цього ще можуть бути претензії до якості? Підрядник розводить руками: „ Може я ще й повинен за ними дивитися?” Дійсно, для чого йому стежити за стадом п’яниць, якщо вони так гарно виконують усі вказівки „шефа”?
Найліпший дім – той, що збудований своїми руками. І якби кожен із нас мав таку можливість, навряд чи би ми зверталися до будівельних компаній. А оскільки вибір є не завжди і не у всіх, то й далі живемо з принизливо заспокійливим нагадуванням: маємо те, що маємо.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь