Вандалізм на луцькому меморіалі

В Луцьку вандали поглумились над могилами солдат похованих на Меморіалі Вічної Слави – пам’ятці національного значення. 

Повна бездіяльність чиновників сфери охорони культурної спадщини міста та області знову призвела до втрат. На братській могилі, де поховані солдати та офіцери Великої Вітчизняної війни, вандалами вкрадено кілька плит з закарбованими на них прізвищами загиблих.

За інформацією наданою заступником начальника відділу благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Любов Грабовською, комунальники не знімали жодної плити для якихось ремонтних робіт.

Це вже другий акт наруги над могилами за тиждень. Кілька днів тому було вкрадено надгробок з поховання німецького солдата, який також був на території меморіалу. 

Базальтова меморіальна плита була встановлена дітьми солдата Hans Gunther Dhonau, який народився 12 лютого 1911 р. в німецькому м. Bad Sobernheim в землі Рейнланд-Пфальц. Батьками солдата були: Andreas Dhonau 1878 – 1956 р.р. та Caroline Conde 1880 – 1940 р.р.  Ганс Гюнтер одружився з Kathe Runte і мав 3х дітей. Він помер, чи загинув, 3 липня 1942 року в с. Берозолуки Рожищенського району Волинської області.

Відділ благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської та підприємство, що здійснює прибирання на меморіальному комплексі, підтвердили свою непричетність до зникнення цієї плити. Проте жодних, відповідних закону та посадовим обов’язкам, дій вони не вчинили.

Представниками Комітету правозахисту та боротьби з корупцією було повідомлено правоохоронні органи про ці злочини. Наразі працює слідчо-оперативна група.

Так як базальтові плити не є об’єктом для мисливців за металом, тож логічною виглядає версія про вчинення чергових провокацій з світоглядних мотивів. Можливо - в інтересах пропаганди третьої сторони. На жаль, завдяки власному невігластву та вдаваному «патріотизму», в нас ще є багато бажаючих створювати «картинки» для ворожої преси. Правоохоронні органи, що мали б здійснювати профілактику таких провокацій, часто самі ж сприяють їх поширенню. І це викликає багато запитань.