Хамство - як взірець сучасної освіти?

Сучасна система шкільної освіти має багато проблем, але однією з головних і досі залишається низький кваліфікаційний рівень її працівників. Яскравим прикладом цього є випадок, що стався 6 вересня 2011 року в Луцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3. Саме в цей заклад мала необережність подати документи для продовження навчання свого сина лучанка пані І.. Закінчивши 9 класів, її син вирішив продовжити навчання в ліцеї, проте іспити для дитини з багатодітної сім’ї виявилися занадто складними… Документи подавалися в ліцей напередодні навчального року - за сімейними обставинами дитину не встигли відправити в школу до 1 вересня. А оскільки сім’я проживає в районі 3 школи, було вирішено продовжити навчання саме в ній. 

Мама з сином в хорошому настрої пішли до школи, щоби подати документи. Проте директора на місці не виявилося. Прочекавши майже годину, мамі таки вдалося з ним поспілкуватися - лише в його приймальні. В свій кабінет директор цієї школи - Савчук Віктор Євгенович - навіть не запросив. Бажання навчатися саме в цій школі та просте прохання прийняти документи несподівано викликало бурю емоцій у шкільного чиновника. «Чому ви прийшли до нас? Ідіть у вечірню школу! Я не маю часу з вами спілкуватися!» Така була бурхлива реакція керівника закладу. Різко повернувшись, він, навіть не попрощавшись, самовдоволено поспішив на нараду з вчителями. І мамі знову довелося чекати його. Працівники школи, які стали мимовільними свідками розмови, були вражені поведінкою свого «патрона» і на відміну від нього, по-людськи, запевнили, що класи не повністю укомплектовані, місця в школі є, а тому не варто хвилюватися. 

Повернувшись із наради, пан Савчук одразу з порогу голосно і зухвало заявив: «Нам не потрібно тут всяких. Хай класи краще будуть недоукомплектованими, ми не будемо всіх тут доучувати!...» Потім посипалися гіпотетичні звинувачення на адресу учня, якого він бачив всього кілька хвилин і з яким навіть не спілкувався, а також менторські повчання. Прийняти заяву директор також навідріз відмовився, зіславшись на свою зайнятість. Лише впевнене зауваження мами, що він порушує чинне законодавство, спонукало його трохи стрепенутись. Секретар, мабуть злякавшись реакції «патрона», з острахом теж відмовилася прийняти заяву, розгублено повідомивши, що їх приймає лише директор.

Батьки дітей і вчителі, які стали мимовільними свідками розмови в директорській приймальні, були вражені рівнем хамства людини, яка є першим педагогом в школі і повинна бути взірцем для педагогічного колективу. 

Якщо хамство і незаконне встановлення перешкод для доступу до освіти є способом вирішення власних економічних проблем, то ми можемо заспокоїти пана директора - в цьому випадку йому не пощастило. Мабуть, пан Савчук, давно працюючи в школі, так зрісся з роллю керівника, що переплутав поняття приватного, що є особистою власністю, і комунального, що утримується на гроші громади - наші з вами гроші. 

Мабуть, варто пану Савчуку, спілкуючись із батьками, ще раз перечитати Закон України «Про загальну середню освіту». Адже саме він чітко зазначає, що завданням загальної середньої освіти є «виховання в учнів поваги до … прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина» та «виховання шанобливого ставлення до родини». Тож працюючи в закладі, який формує перші, а іноді і основні кроки до становлення особистості, це потрібно чітко пам’ятати. Не можна порушувати ці засадничі принципи елементарної поведінки людини, та й ще тим, хто має цьому навчати дітей і показувати особистий приклад. Цей же закон ще доречно зазначає, що педагогічним працівником може бути лише «особа з високими моральними якостями». А зневага і хамство до цих якостей абсолютно не належать, а, навпаки, їх повністю нівелюють. І це також завжди слід пам’ятати. 

Що стосується феодального права директора «пущать» чи «не пущать» у «свою» школу, то це є лише пережитком «совкового» чиновницького мислення і певним нездоланним патологічним комплексом власної значущості, характерним для незрілої особистості. Ніхто не може порушувати гарантоване законом право батьків «вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей». Ніхто немає права не приймати заяви від громадян, що є грубим порушенням Закону України «Про звернення громадян». І це юридична аксіома. 

Пам’ятайте: будь-який чиновник - це найнятий нами і за наші кошти менеджер, який повинен якісно надавати нам послуги, які передбачає його посада і посадові інструкції, що її регламентують. Тому не варто давати їм можливості плутати громадські заклади з приватними «лавочками». А що стосується чиновницького хамства, то це очевидна ознака відсутності культури. І такі люди не повинні працювати керівниками, а особливо в сфері освіти. І щоб вони про це все не забували, ми будемо наполегливо їм в цьому допомагати… 

P.S. Ситуація взята на конроль Комітетом правозахисту та боротьби з корупцією. Про її перебіг ми будемо інформувати наших читачів.