Хто «кришує» луцький ПУМ?

Це запитання досі лишається відкритим. Оскільки правоохоронці різних рівнів і структур засвідчили свою абсолютну нефаховість у розслідуванні справи, пов’язаної з поборами в одному з найбільших дошкільних навчальних закладів міста, ми можемо лише припускати, чому ситуація складається саме так.

Про те, що у луцькому Палаці учнівської молоді з батьків вимагають гроші за нібито навчання, ми повідомляли у наших попередніх публікаціях. А ще - неодноразово зверталися з відповідними заявами до працівників міліції і прокуратури обласного і міського рівнів. Про окремі результати цих звернень також повідомляли.

Наразі ж хочемо поділитися своїми остаточними міркуваннями з приводу корупції у сфері освіти загалом й у луцькому ПУМі зокрема, непрофесійності правоохоронців і загальних тенденцій у суспільстві:

Припущення № 1. Корупція у сфері освіти в місті Луцьку досягла свого апогею.

Чиновники, які працюють у цій царині, очевидно, зацікавлені у додаткових прибутках і мають неабиякий апетит – тому відверті побори з батьків вони обгорнули в красиву обгортку під назвою «благодійні внески» і завуалювали ці свої дії так, що все нібито в межах закону. Приклад із луцьким ПУМом – надто яскраве цьому підтвердження. Згідно з офіційними документами, наданими нам ще минулого року, благодійні внески почали збиратися у цьому навчальному закладі лише з січня 2011р. На якій підставі, хто давав вказівку, хто визначав суми, які систематично сплачували батьки упродовж багатьох років до вказаного терміну, ні міліція, ні прокуратура досі не з’ясували. Не відреагував належно на повідомлення про ймовірні зловживання у ПУМі і начальник міського управління освіти Олег Гребенюк. За його словами, перевірки нічого не виявили. Тобто, до 2011 року батьки жодних грошей не здавали. 

При цьому у нашому розпорядженні є документи, які чітко засвідчують, що у вересні-грудні 2010 року «благодійні» кошти ПУМ таки отримував. І це були досить значні суми. Їх ми оприлюднимо незабаром. 

Якби правоохоронці взялися за справу так, як належить, вони б, звичайно, з’ясували, що упродовж багатьох років у ПУМі незаконно збиралися кошти з батьків – викладачі їх вимагали, ставлячи умови сплатити до певного числа, маючи списки, збираючи їх власноруч (працівникам у погонах було надано достатньо доказів, в т.ч. батьками). Якби перевірки було здійснено на високому фаховому рівні, повз професійне око правоохоронців не міг би проскочити той факт, що навіть у 2011 році в документації відображено не повну інформацію про надходження батьківських коштів. Лише у травні минулого року дирекція закладу «показала» більше 70 тисяч «благодійних» гривень. В інші місяці вказано удвічі менші суми. Але ж батьки платять упродовж навчального періоду чітко визначену суму. Чому в різні місяці цифри різні? Куди зникають гроші? Заклад, який перебуває у комунальній власності, має ряд переваг: оплата комунальних послуг і зарплата працівників закладені у міському (державному) бюджеті. Керівництво ПУМу весь час бідкається: мовляв, приміщення старе, постійно потребує ремонту. Можемо лише припустити, який ремонт можна зробити, отримуючи щомісяця більше 70 тис.грн. готівкою. Причому, не лише у ПУМі. Висновок: або ці кошти використовуються неефективно, або вони осідають в чиїхось кишенях. Причому, наголошуємо, вже упродовж багатьох років. 

Припущення № 2. Побачити корупцію там, де вона буяє пишним цвітом, правоохоронцям і чиновникам в управлінні освіти заважають або власна непрофесійність, або власна зацікавленість. 

 З огляду на те, скільки відмов у порушенні кримінальної справи з приводу ймовірних зловживань у луцькому ПУМі, а потім і скасувань цих відмов ми отримали, можна зробити кілька висновків: 1). Справа про незаконний збір коштів із батьків у навчальному закладі настільки прецедентна для працівників міліції і прокуратури, що вони просто не хочуть нею займатися. Правоохоронці знають, що освіта в нашій країні – корумпована. Більше того, вони – теж батьки. І так само платять т.зв. «благодійні» внески, живлячи цю ж систему. Як можна боротися із самим собою?

2). Можливо працівники правоохоронних органів, зокрема, підрозділу ДСБЕЗ, який розслідує економічні злочини, зацікавлені у тому, щоби деякі справи «вмирали». Їм не вигідно займатися тим, що їх годує. Або, навпаки, тим, з чого вони не матимуть зиску.

3) Звичайна непрофесійність. Нам неодноразово доводилося надавати працівникам міліції документи, які б вони повинні були затребувати у відповідних структур самі. Майже у всіх випадках правоохоронці порушували терміни розгляду наших заяв, а відповідь на останню, надіслану в обласну прокуратуру ще в червні 2012р., ми досі не отримали. 

Щодо чиновників управління освіти – тут усе нібито зрозуміліше. Не буде пан Гребенюк руйнувати систему, яка приносить надприбутки, - можливо, і йому самому. Навіть якщо це незаконно. Надто привабливо мати щомісяця «добрий куш». І директор Палацу учнівської молоді м.Луцька Степан Сидорук, очевидно, це добре засвоїв. У коментарях журналістам він розповідає про те, що заняття у гуртках в його закладі – безплатні. Водночас дітей, батьки яких не заплатили за навчання, вчитель після заняття не випускав із класу. Про цей випадок нещодавно повідомляв інформаційно-аналітичний портал «Четверта влада». Кричущий факт, який, однак, знову лишився поза увагою правоохоронців.

Намагаючись бути об’єктивними, зазначимо, що лише в період перебування на посаді начальника управління УМВС у Волинській області В’ячеслава Ходирєва, нам вдалося зрушити справу щодо ПУМу з місця. Про це ми також повідомляли. Але щойно пана Ходирєва перевели в іншу область, його підлеглі знову «розслабилися». Навесні минулого року прокуратура області «пропіарилася» під час зустрічі з журналістами, – мовляв, у луцькому ПУМі виявили факти незаконного збору коштів з батьків і навіть притягнули до відповідальності кількох працівників закладу. От тільки начальник управління освіти цього так і не підтвердив. 

Припущення № 3. У тому, щоб платити за т.зв. навчання, зацікавлені самі батьки.

 Більшість людей, які приводять своїх дітей у навчальний заклад, з порогу запитують: «Скільки це буде коштувати?» Отримуючи відповідь, вони зважують, чи зможуть щомісяця сплачувати почуту суму, не особливо вникаючи, куди ці гроші далі спрямовуватимуться. Дуже часто батьки наводять аргументи: «мені для своєї дитини нічого не шкода» і «сьогодні за все треба платити». Втім, як з’ясувалося, таки не за все. А якщо знати свої права, спираючись на чинне законодавство, можна  взагалі не платити нічого. Бо ніхто не має права вимагати від вас здійснювати благодійні внески. Якщо ті люди, які вирішили на вас заробити, вдягнули слово «побори» у красиве «благодійні внески», то це не означає, що ви не можете з цим не погодитися. Інше питання: чи вистачить у вас сміливості сказати «ні»? Чи вистачить у вас гонору не живити корупційні системи, які, на жаль, розквітли у нашій державі? Чи вистачить у вас мудрості не вкладати гроші у чужі кишені тільки тому, що комусь цього дуже хочеться? Бо корупційний хробак уже звик, що ви прийдете і його погодуєте.

У кого вкладати свої гроші – вирішувати вам. Чи у своїх дітей, чи у працівників освіти, які за свою роботу отримують від держави зарплату. На щастя, у Луцьку, крім ПУМу, є й інші комунальні навчальні заклади, де батьки досі нічого не платять за навчання своїх дітей. Нам про такі відомо. Є також і вчителі, які працюють за покликанням, не зазіхаючи на батьківські гаманці. А коли ви побачите, що педагог дійсно вкладається у вашу дитину, не має сумніву, зорієнтуєтеся, як такій людині можна віддячити. 

Щодо можливих зловживань у луцькому Палаці учнівської молоді, ми не полишаємо спроб привернути увагу правоохоронців до цієї проблеми. А тому найближчим часом чекайте нових публікацій із наведенням фактів, які підтверджують наші припущення.