Перейменувати вулицю Абакумова!

Не дивуйтеся, такої вулиці у Луцьку немає та ніколи не було. У Радянському Союзі нікому у голову не прийшло б назвати вулицю на честь Віктора Семеновича Абакумова, міністра державної безпеки СРСР у 1946 – 1951 роках. А у незалежній Україні і поготів.

Мені попався на очі «Список осіб, які підпадають під закон про декомунізацію», складений Українським інститутом національної пам'яті. До цього переліку увійшли історичні діячі, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію. Вулиці та інші топоніми, названі на їхню честь, мали бути перейменовані ще до 21 листопада 2015 року.

Першим номером у переліку стоїть Віктор Абакумов. Він був одним з організаторів політичних репресій у СРСР післявоєнних часів. 1951 року його заарештували, а 1954 року розстріляли згідно вироку суду за звинуваченнями у зраді Батьківщині, шкідництві, скоєнні терактів та участі в контрреволюційній діяльності. Стандартний набір кримінальних статей того часу. Подібні вироки раніше було винесено іншим керівникам органів держбезпеки СРСР: наркомам внутрішніх справ Генріху Ягоді, Миколі Єжову та Лаврентію Берії. Жоден з них, як й Абакумов, реабілітований не був. Підстав не було. Проте, у вищезазначеному списку прізвище Абакумова є, Ягоди, Єжова та Берії немає.

Питання до тих, хто складав цей перелік: навіщо включати до списку особу, на честь якого ніколи нічого не називали, бо він є нереабілітованим злочинцем?

Далі деякі наступні імена з переліку.

Аїстов Прокіп Степанович (1865-1917), учасник Січневого заколоту проти УНР 1918 року. Отже, помер 1917 року, а наступного року прийняв участь у заколоті. Реінкарнація…

Володарський Володимир (1891-1918), діяч комуністичної партії. Член Президії ВЦВК. Комісар друку, пропаганди та агітації Союзу  комун Північної області. Справа в тому, що Мойсей Маркович Гольдштейн (Володарський – псевдонім ) ніякий не Володимир. Свої опуси він підписував В. Володарський. Без імені. Просто В.

Мате Залка (1896-1937), учасник встановлення радянської влади в Україні. У 1921-1923 рр. у складі військ ВЧК брав участь в придушенні селянських повстань Нестора Махна. Насправді, «селянські повстання Махна» закінчилися у серпні 1921 року переходом Махна з залишками свого загону на територію Румунії. Надалі, ані Махно, ані його прихильники на Україну не поверталися. 1922 року ВЧК перейменували на ОДПУ. Отже, незрозуміло кого придушував Мате Залка до 1923 року? Як той партизан з анекдоту, що після війни поїзди під уклін пускав? Якась альтернативна історія…

Морозов Павло Трохимович (1918-1932), організатор піонерського загону в селі Герасимівка Уральської області Росії. Був вбитий селянами за донощиство. Особа, яку комуністична пропаганда підносила як символ вірності піонера і принциповості молодого борця з куркулями.

Як у такому «поважному» списку та й без Павлика Морозова? Нещасна «дитина-міф». Давно доведено, що вбивство Павлика Морозова мало суто кримінальний характер та не було пов'язано  з так званим «донощиством». «Був вбитий селянами за донощиство». Навіть, якщо Павлик був донощиком та дав покази проти батька на суді, невже можна виправдати вбивство селянами за це тринадцятирічної дитини?! Досі не є підтвердженим фактом й те, що Павлик Морозов був піонером.

Є у переліку й Вячеслав Молотов та Лазар Каганович, усі топоніми на честь яких перейменували на інші ще 1957 року. Як й Андрія Жданова, відповідно до 1989 року. Абсолютно зайві у цьому переліку.

Фурманов Дмитро Анатолійович (1891-1926), комісар 25-ї стрілецької дивізії Червоної армії, учасник встановлення радянської влади. «Іміджмейкер» Чапаєва Фурманов був Андрійович, а не Анатолійович.

Щаденко Юхим Афанасійович та Щаденко Юхим Опанасович . У обох підозріло співпадають дати життя (1885-1951).

Афанасійович - учасник Жовтневого перевороту 1917 р., комісар штабів армії (1918), член РВС армій (1918-1920), член ЦК ВКП(б) (1930-1934), член ЦК ВКП(б)У (1937-1938), член ЦК ВКП(б) (1939-1941).

Опанасович - учасник встановлення радянської влади на Катеринославщині.

Це одна й та ж людина. Достатньо просто подивитися у Вікіпедії.

Звичайно, не усіх більшовицьких ватажків включили до цього списку. Наприклад, начальника Луцького військово-революційного комітету у листопаді 1917 – лютому 1918 років Олексія Миколайовича Дмитрієва. До 1992 року була у Луцьку вулиця на його честь, згодом приєднана до іншої вулиці. У Дмитрієва хоча б відомі ім'я та по-батькові. А от як звали Редькину, учасника встановлення радянської влади на Донбасі, члена більшовицького підпілля в Юзівці? Чи взагалі передбачено називати щось на честь людей, про яких окрім прізвища нічого не відомо? А такі у переліку зустрічаються.

На мою думку, творіння Українського інституту національної пам'яті далеке від ідеалу. Проте, й надалі цей перелік є керівництвом для діяльності комісій по перейменуванню топонімів   населених пунктів України.

Нещодавно, 4 березня відбулась позачергова сесія Луцької міської ради. На порядок денний виносилось питання щодо перейменування вулиць в рамках процедури декомунізації.

Секретар Луцькради Григорій Пустовіт пояснив, що в затверджений проект рішення про перейменування вулиць міста, який був прийнятий на минулій сесії, необхідно внести зміни, адже: «На минулій сесії ми не врахували момент, що скоро відбудуться вибори. Ми не встигнемо все перейменувати. А найголовніше, що перейменування вулиць може призвести до плутанини під час виборів: люди можуть просто заплутатись, де їхня дільниця знаходиться. Це створить великий дискомфорт і плутанину для лучан». Тож 26-ма голосами було вирішено, що рішення набере чинності з 3 червня 2019 року. 

Відтак вулиці Луцька будуть перейменовуватись з 3 червня 2019 року. На час виборів президента України всі назви вулиць залишаться недоторканими.

До нового переліку на перейменування включили 12 вулиць та два провулки: вулицю Ватутіна  перейменують на Ліщинову, Воїнів-Інтернаціоналістів на Воїнів-афганців, Гастелло на Люблінську, Корнійчука на Валерії Новодворської, Макаренка на Долинну, Молодогвардійську на Межову, Островського на Сірої дивізії, Панфілова на Повстанську, Папаніна на Арсена Річинського, Революційну на Акацієву, Шевцової на Новоброварну, провулок Красовського на Галини Коханської, провулок Червоноармійський на Черешневий.

Що можна сказати з цього приводу?

Висновок перший: у міському бюджеті вкрай багато коштів, усі питання комунального господарства міста вирішені, отже можна гроші спрямувати на таку «найважливішу» справу, як перейменування вулиць.

Комісія пропонує перейменувати вулицю Воїнів – інтернаціоналістів на Воїнів – афганців. Справа у тому, що у сучасній Україні замість терміну «воїн-інтернаціоналіст» законодавчо закріплено поняття учасника бойових дій на території інших держав. Тобто, крім воїнів – «афганців», є ще великий перелік осіб, які підпадають під цю категорію (Угорщина, 1956, Чехословаччина, 1968, Ефіопія, Єгипет, Ангола, Ємен, Югославія та Ірак (вже за незалежної України) тощо. А воїни – афганці (без лапок) – це конгломерат озброєних громадян Афганістану (національний склад приблизно наступний: пуштуни — 41 %, таджики — 38 %, хазарейці — 10 %, узбеки — 6 %, туркмени — 2 %, нуристанці — 1 %, белуджі — 1 % та інші).

Ватутін, Гастелло, Макаренко, Панфілов та Шевцова у списку щодо декомунізації взагалі відсутні. На якій підставі перейменовують ці вулиці?

Хоча Олександр Євдокимович Корнейчук й писав у дусі соціалістичного реалізму та був партійним функціонером, але, я вважаю, він був талановитим драматургом. Талант не залежить від політичних поглядів. Він або є, або його немає. Талант і в Африці талант.

Поняття партійний функціонер досить відносне, якщо подивитися на деякі події української історії. Володимир Кирилович Винниченко, чиє ім'я носить одна з вулиць Луцька, у травні – вересні 1920 року сам був радянським функціонером – наркомом (міністром)закордонних справ Радянської України.

На жаль, при перейменуванні вулиць не звернули уваги на те, що й досі у Луцьку відсутні вулиці на честь видатного луцького архітектора Василя Кузьмича Маловиці, за проектами якого побудовано пів-Луцька, та російського письменника Григорія Олександровича Мачтета, який народився у Луцьку.

• Не так багато є відомих літераторів, що народилися у Луцьку. Крім Мачтета, це Ярослав Смеляков, Оксана Забужко… Є в нас провулок Смелякова, а колись була й вулиця Мачтета. Але 1992 року її перейменували на честь одного з керівників УПА Клима Савура. Дивно, що приводом для перейменування вулиці Мачтета стало те, що пісню на один з віршів письменника дуже полюбляв Ленін. Хоча Мачтет писав переважно прозу та помер ще до створення партії більшовиків, 1901 року. Цей вірш «Замучен тяжелой неволей…» (у перекладі українською мовою — «В неволі скатований люто…»), мабуть, його єдиний опублікований поетичний твір.

Отже, висновок другий: не зовсім зрозумілим є вибір назв вулиць, які перейменовують. Адже, у вищезазначеному, недосконалому, на мій погляд, переліку, деяких імен взагалі немає. А назв вулиць на честь видатних людей, життя та діяльність яких пов'язана з Луцьком, комісія по перейменуванню чомусь не пропонує. Шкода…