Поет, блазень і волинська інтелігенція

У волинської творчої інтелігенції нарешті увірвався терпець від хронічного несмаку і безОбраззя, в якому багато років топлять древній Луцьк його чинуші. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння мислячої частини міста, стало нахабне лицемірство заступника міського голови Святослава Кравчука. Саме він у переддень Дня Незалежності разом зі своїм підопічним - головним художником міста Я.Матвіївим - похапцем і злодійкувато тулив на клаптику знищеного скверу, що на вул. Лесі Українки, поруч із парковкою новобуду торгового центру, пам’ятник відомому поету Кості Шишку, переконливо називаючи такий витвір садово-парковою фігурою.

Відбувалося це 23 серпня 2013 року. Сама подія вчергове підтвердила ганебну роль у спотворенні нашого культурного й історичного простору колишнім майстром підшипникового заводу, який, за іронією долі, другий десяток років бездарно керує гуманітарною і культурною сферою Луцька і Волині. Відверта брехня і нахабний цинізм цього чинуші вкрай вразили й шокували друзів і колег покійного поета, які прийшли, щоб висловити своє обурення таким свавіллям.

С.Кравчук, який нещодавно «клятвенно» запевняв, що пам’ятник К.Шишку буде створено винятково на конкурсній і фаховій основі, тепер демонстрував повну амнезію, приховану під маскою блазня. Це відверто шокувало друзів Кості Шишка, які, за погодженням з тією ж луцькою владою, знайшовши позабюджетне фінансування і створивши фахову раду, вже розпочали конкурс проектів пам’ятника. Причому, до справи долучилися відомі українські скульптори Шумський, Кумановський, Шолудько...

Але чиновникам це байдуже.  Для них  важливіше швидко «освоїти» чужі гроші та вправно поторгувати перед камерами задоволеним писком - у вишиванці, на фоні втуленої для невибагливого луцького обивателя чергової  порції «красіво». Тож черговий «шедевр» абсолютного монополіста всіх бюджетних проектів у скульптурній пластиці — І.Дацюк, - який без жодного конкурсу постав сьогодні на дорогий базальтовий постамент, цілком виконав цю функцію.

«Це - не пам’ятник, це - садово-паркова фігура з головою, що нагадує Костю Шишка» - так цинічно відповів на запитання про обов’язковий конкурс проектів, оперезаний зашморгом вишиванки, С.Кравчук…  Додати до цього нічого… А хотілося б… Та виховання не дозволяє …

Фахова думка близьких друзів поета - відомих волинських мистецтвознавців, скульпторів, архітекторів, фотографів і художників, які вбачають у зліпленій нашвидкуруч «хвігурці» несмак, корупцію і відверту наругу над його пам’яттю, луцьких чинуш не переймає. Змінити ситуацію може тільки грамотний і щирий громадський фаховий тиск. Саме він повинен спонукати нерадивих урядовців зрозуміти свій рівень, своє місце і почати чути громаду, яка їх утримує.  Тому й планують об’єднати свої зусилля волинські інтелігенти. Більше немає кому….

Що ж, приємно, що навіть після своєї смерті дух Кості Шишка зумів зібрати товариство, спонукаючи хоч трохи переосмислити простір, що колись оточував і його…  А щоб і вам відчути цю атмосферу, пропонуємо відео.