Сансара. Діти. Та «корисні ідіоти»

Україна переживає сьогодні найскладніші часи випробувань для власної цілісності та державності. Як не парадоксально, але гібридної війна розпочата «Кремлем» розбудила й місцевих маргінальних «гібридів». Саме їх тупими, а часто і професійними стараннями, вкрай жваво зарухались процеси направленні на її послаблення та розкол. «Корисний ідіот» виявився недорогою та просто чудовою знахідкою для ворогів нашої єдності та державності.

В епіцентрі суспільних провокацій «корисних помічників», які вперто та методично працюють на суспільний розкол, чомусь опинилась Волинь. Антисемітські скандали в ЛМР, стрільба по польському консульству, штучний «Брянський скандал», цькування за «Смуглянку» 12-ти літнього хлопчика, провокація в польському селі Сагринь, «розвідгрупа» на луцькому аеродромі… Тепер ось знайшли ворогів серед 13 літніх дітей.

Позиція справжнього громадянина вимагає холодного розуму та гарячого серця. А тому ми вирішили на конкретному прикладі допомогти своїм землякам розібратись в брудній кухні місцевого «професійного патріотизму» та познайомити їх з деякими «героями», які роблять такі «корисні провокації».

«ШОК»

26 березня 2021 року в кишеньковому місцевому свободівському виданні, закамуфльованому під «незалежне ЗМІ», спозаранку (08:48) появилась чергова рукотворна «сенсація» з заголовком: «Шок! У центрі Луцька четверо молодиків побили чоловіка за державну мову!». В цьому «шокуючому» матеріалі новоспечена свободівська луцька депутатка Алла Жупанюк поділилась гнівним: "Україно, куди ми котимось?(((( Висловлюю своє обурення і наполягаю на покаранні цих осіб!!!"

З наспіх зліпленого матеріалу вбачалось, що на чесного та патріотичного перехожого, який зробив невинне зауваження 17-ти літнім «молодикам», що вони не в Московії і не повинні слухати російський реп та засмічувати «русо-звуками» центр славного міста Луцька, яке справжні патріоти ще звуть Бандерштатом, накинулась безжальна банда русофілів та жорстоко його побила за відстоювання та плекання державної мови. В дописі цей добродій «толерантно» підкреслив: «Ще українське я б змовчав, а за москальське - сказав, а вони як собі знають.».

Новину підхопили відразу всі електронні ЗМІ та навіть всеукраїнські канали Коломойського - шефа господаря місцевих свободівців. Наслідком публікації став шквал коментарів в соціальних мережах. Всі грізно обурювались відверто «антиукраїнськими» діями молодих «мовних манкуртів» та нахабних «бандитів». Хтось нещадно «вбивав ворогів», хтось традиційно відправляв їх в АТО, а хтось просто отримував самозадоволення від хвацького фехтування патріотичною риторикою. Саме ця, до болю знайома однобокість висвітлення події й привернула нашу професійну увагу. Тому ми вирішили розібратись в ситуації та відновити баланс думок. Для цього ми знайшли свідків події, опитали її фігурантів, здобули відео та аудіозаписи, покопались в відкритих та закритих джерелах... В результаті отримали світло, яке дало можливість поглянути критично та тверезо на темну сторону відверто маніпулятивного процесу. Цим і  спробуємо частково поділитись з вами. Тож по-порядку.

ВЕСНА. МУЗИКА. ДЯДЬКО. "РУСО-ЗВУКИ".

Чудовий весняний день нарешті подарував довгоочікуване сонечко. 25 березня 2021 року о 15 годинні в центрі міста Луцька зустрілись четверо звичайних луцьких тринадцятилітніх хлопчаків. Давнім знайомим, що вчились в різних школах 33-го мікрорайону, хотілось в останні дні весняних шкільних канікул трішки погуляти по привітному центру міста та поділитись з друзями враженнями, що накопичили за час довгої карантинної зими. Прямуючи до міського парку їх зупинив світлофор на перехресті вулиці Паркової та пр.Волі. В момент очікування його дозвільного сигналу, один з них включив кишенькову колонку на якій зазвучала чудова філософська пісня «Сансара» популярна серед школярів. гурту «Баста». Не встиг програти і один її куплет, як до школярів буквально підбіг невідомий дорослий чоловік і почав агресивно й образливо чіплятись до дітвори не гребуючи добірною інвективною матірною лексикою.

Саме нею він і пояснив очманілим від несподіванки дітям: «що вони не в московії, що у місті Луцьк, яке іноді називають Бандерштатом таке негоже слухати у центрі, бо це ж засмічення простору русо-звуками». На його монолог, що тривав менше хвилини, ошелешені хлопчаки встигли лише відповісти, що вони нічого не порушують. Вдовольнившись собою, що «не змовчав за москальське», чоловік задоволено покрокував перед дітьми через пішохідний перехід. Щоб закріпити свій «успіх» він ще кілька разів обернувся, обзиваючи дітей «москалями». Цей епізод чітко зафіксували вуличні камери та підтвердили свідки. Злякавшись дорослого, діти стишили й так неголосний звук на колонці та чимдуж попрямували проспектом до вільного простору парку. Проте чергова пісня в плей-листі зіграла в долі дядька, що йшов в кількох метрах перед ними, ту ж роль, що грає червона шмата в житті дурнуватого бика на іспанській кориді. Почувши знову російські слова він розвернувся та немов ошпарений кинувся на маленького худенького підлітка з впертим намаганням забрати колонку з «русо-звуками». На порятунок товариша та свого майна від грабежу кинувся інший хлопчина, що лише встиг заступити його грудьми. Озвірілий нападник, що з криком та матом йшов на «штурм» ненависного «ворожого предмету», що видавав «русо-звуки», зніяковів від несподіванки Це ще більше його розізлило. Удар плеча не  пробив оборону дитини. Тоді він вдарив її з обох рук. Ця штовханина та крики привернули увагу оточуючих. До ошелешеної дітвори ззаду підскочив інший дорослий чоловік в червоній куртці та не розбираючись з ходу вдарив в потилицю найнижчого з них. Від удару та несподіванки дитина зігнулась та ледь не впала. Відчувши підтримку «борець з москалями» вирішив і сам закріпити успіх ударом.

Але, замахнувшись, отримав рефлекторного ляпаса по щоці від переляканого дрібного хлопчини. Це і врятувало дитину від серйозного травмування двома дорослими «бугаями». Інших вберегла лише втеча в різні боки, адже до дорослих дядьків, що вирішили навчити 13-ти літніх дітей «любити мову та Батьківщину», підбіг ще один товстий здоровань. Окрилені швидкою «перемогою» дорослі вирішили її закріпити – схопити тих, хто не втік. Хлопчину, в якого намагались забрати колонку, схопив дядько в червоній куртці. Натиснувши кистю руки йому сильно на горло, він спокійно милувався, як дитина ледь не перестала дихати та ледь не втратила свідомість. Це бачили свідки, що були поруч та з якими нам вдалось поспілкуватись на камеру. І лише присутність людей, що чекали транспорту на зупинці, що була зовсім поруч (навпроти магазину «Перлина»), чудом врятувала дитину від серйозного травмування. Відверто розчарований недовершеним актом садизму, чоловік в червоному не переставав жаліти, що не довів справу до кінця. Він вперто бажав відвести хлопчину за будинок та там його «придушити». Це все теж зафіксованим на відео.

Інший дядько отримував оргастичне задоволення від стогону та  дитячих страждань, жорстко тримаючи хлопчину за плечі та умисно сильно стискаючи їх пальцями, щоб спричинити найбільше болю. При цьому він кепкував з малого, розповідаючи про його недостатню віру в Бога. Для непосвячених прохожих, що опинились поруч після піднятого шуму, схоплені дітлахи виглядали «зграєю малоліток, що напали та побили дорослу людину». Кульмінацією дійства для глядачів став театральний виклик поліції та швидкої, завбачливо організований призвідником, щоб прикрити свої відверто дискримінаційні чіпляння та напад на неповнолітніх. Чоловік в червоній куртці, як кажуть, ще й обачно повідомив знайому депутатку.

Ми живемо в час гаджетів, камер  та інформаційних технологій. А тому можливість отримати правду безпосередньо з перших рук є на порядки вищою. Це ми і зробили. Тож, щоб остаточно розвіяти ваші сумніви та підозри в наших висновках, ми пропонуємо вам зробити їх самим.

«ВОЛОДАР АФОНУ»

Хто ж ці борці з дітьми та «русо-звуками», що фігурують в розповіді та на відео?

Ось перший «герой». Той, з якого почалась ця історія. Такий собі Володимир Афанов. В соціальних мережах він не просто Володимир, а цілий «Volodar Afon».

Судячи з відкритих джерел, він чимось особливим в житті так і не відзначився. Найбільшими його досягненнями, що вдалось виявити в соцмережах, це хіба 65 балів з розпущеності, що дають йому право вільного володіння розмовами про презерватив.

Згідно тих же джерел, 38 річний русофоб та «борець з москалями» досі вперто сидить по ночах в заборонених російських «ВКонтакте». Про це свідчить його візит туди напередодні провокації (24 березня 2021 р. о 02.40).  

Доволі «патріотично» він також рифмує слова «УПА» і «дупа» для своєї півторарічної племінниці, яку навчає мабуть азам «правильного» світогляду.

Та тішиться від власних видуманих «страшилок» про ненависних йому москалів.
 

Що ж, образ вималювався таки явно «принципово-патріотичний» та гідний християнського-демократа.

ВІД ЛУЗЕРА ЧИНОВНИКА ДО САДИСТА - ОДИН КРОК

Другий - «герой-садист» в червоній куртці, який бив та душив неповнолітніх дітей, виявився за фахом вчителем, батьком сина та чоловіком педагога. Це скандальновідомий 53-річний чиновник луцької міськради, екс керівник Конгресу українських націоналістів, екс «посіпака» нардепа І.Гузя, екс-голова Горохівської РДА Сергій Годлевський. Запам’ятався він волинянам лише пустим позерством, багаточисельними вишиванковими фото та критичною професійною бездарністю, що лишала по собі лише провали, скандали або повну пустку вражень.

Хвилі «революцій», що збивали суспільну піну, яка потім осідала на щаблях т.зв. влади давали незаслужений шанс. Тому виходець з «Cosanostra» («Наша справа») В.Бондаря, зловив помаранчеву хвилю 2005 року, яка забила всі щілини «любими друзями». За перевіреною схемою обходу конкурсів на чиновницьку посаду його спочатку зробили радником «мера» Б.Шиби, а згодом перевели на посаду начальника Департаменту культури та історичної спадщини Луцької міськради. Після повного провалу роботи департаменту та гучних скандалів з підлеглими, які просто відмовлялись працювати з таким «фахівцем», його тихенько спустили  по кар’єрній драбині на посаду начальника над одним підлеглим в відділ охорони культурної спадщини колись очолюваного ним департаменту. Та і тут він умудрився остаточно втратити повагу колег, стати причиною публічних скандалів та наробити купу злочинів й порушень закону. Проте чергова «піна революції» 2014 року врятувала його, а друзі «бондарята» всунули на посаду аж голови РДА рідного йому Горохівського району. Але протримався він тут теж рекордно недовго. Заваливши за пів року роботу району, він з тріском був викинутий з посади В.Гунчиком, що керував тоді Волинською ОДА та черговою партією його шефа Гузя.

Обирати в депутати його ніхто не хотів, а на роботу його ніхто не брав. Бо робота вимагає вмінь, знань та  справжніх фахівців, а не банальних носіїв папірців-дипломів та «штатних популістів».

Щоб якось кормити сім’ю, пішов він помічником - на утримання свого товариша І.Гузя, з яким багато років разом скакали від господаря до господаря та з партії в партію.

Після захоплення влади в Луцьку І.Палицею, в обслузі якого нині «воює з олігархами» І.Гузь, той знайшов і йому там шмат хліба - прилаштував заступником в той же відділ, що колись він вже завалив своїм керуванням. Для цього навіть тихо імітували конкурс. Біблійна притча каже: "Як пес повертається до блювотини, так дурний повторює дурість свою." Ось так і цей екс-радник міського голови, екс-голова РДА та екс-помічник нардепа логічно скотився назад до рядової посади заступника начальника відділу з трьох чоловік, який колись сам завалив своїм «професійним керівництвом». Таки колесо Сансари зробило оберт.

Його біографія, що містить і ганебні сторінки поклоніння богу Бахусу, частково пояснює невипадковість агресивних проявів його відвертого хамства та публічного приниження слабших. Про це красномовно свідчить приклад січня 2017 року. Тоді, під час проведення в Луцькій міській раді круглого столу «Питання дослідження, ексгумації та перепоховання нововиявленої могили розстріляних поблизу Луцької в’язниці» він, як помічник нардепа, намагався прикривати глум, злочини та історичні фальсифікації навколо знайдених останків розстріляних в луцькій тюрмі, в яких брав безпосередню участь. Разом з своїм колегою та наступником по посаді горезвісним П.Троневичем вони публічно глумились над запрошеною на офіційний захід жінкою – кандидатом наук Оксаною Сущук. ЇЇ при всіх штовхали, шарпали за руки, виривали телефон та обзивали. Насолоджуючись публічними приниженнями жінки вони просто коронували це все репліками: “Заткнись, дура!”, “Чого ти сюди прийшла?”, “Нас будеш вчити?”, “Хто ти така?”. Аудіозаписи цього тоді були опубліковані нами. Маємо їх ми і досі.

Реакцією на цих двох цинічних хамів стали хвиля публічного обурення та офіційні звернення від громадських організацій та громадян до керівництва містом та нардепа І.Гузя. Проте жодної реакції від нього громадяни так і не дочекались. Хіба що сам Годлевський вперто намагався через Гузя звільнити з роботи пані Оксану, тиснувши на її шефа. Про це були офіційні заяви пані О.Сущук. Інші його гріхи та грішки на чиновницьких посадах ми опишемо предметно якось згодом.

МОРАЛЬ І МУЗИКА

«Щастя цілого світу не варте однієї сльози на щоці невинної дитини». Це написав Федір Достоєвський. Російською. Не знаємо, чи є це приводом відкинути глибоку суть цієї думки, але точно є причиною поглянути на описане вище під цим кутом.

Найстрашніше в цій історії - це усвідомлення відчуття часу в якому ми сьогодні живемо. Часу, в якому ми не можемо гарантувати безпеку власних дітей, адже кожний камуфльований в «правду», чи «патріотизм» маргінал чи садист може сам, під аплодисменти натовпу, винести їм вирок та отримати самозадоволення від публічного топтання по Конституції, особистості та праві людини бути вільною. Часу, коли випадкова політична «піна», а не державники-професіонали творять країну для нас. Часу, коли текст в вашому плеєрі, пісня в вашому виступі, думка в вашому дописі можуть стати приводом для загрози вам чи вашим дітям. Часу, коли прекрасні слова «патріотизм», «рідна мова», «віра»… стали інструментами приниження, цькування та розколу. Часу, коли хами, садисти, вбивці та моральні виродки стають героями бездумного натовпу.

Шкода, що мова звучання пісні «Сансара», яка стала приводом для злочину та подразником для людської фанатичної обмеженості, а не слова та її суть, мотивували увагу до публічного резонансу. Уважно вдумайтесь в них. Якщо їх чують та розуміють наші діти, значить в них ще є шанс бути кращими. І байдуже якою мовою…