Шкварчить туристом красень Львів

Місто Лева вабить приїжджих своєю багатою історією, наповненою не лише правдивими історичними фактами, а й численними байками та легендами. Більшість із них з’являються тепер – бо саме фантазія допомагає сучасним львів’янам заробляти собі на життя. Мало не на кожному кроці знайдеться охочий розповісти якусь легенду про Львів і закінчуватиметься вона у більшості випадків словами: „існує традиція віддячувати кількома копійками”. Звісно, копійки давно перейшли в еквівалент паперових.

 Колись трусив він сажу, нині - гроші... Чатує на туриста сажотрус...

Щойно відійшов черговий „сажотрус”, як уже з простягненим капелюхом підходить вуличний музика. Львів аж шкварчить від туристів, які охоче „дякують”. Найбільше тут, мабуть, росіян та поляків. Хоча, можна почути і гарну українську з вуст афроамериканців чи навіть французів – вони, найімовірніше, приїхали у бізнесових справах. А дехто облаштувався в місті Лева на правах постійного мешканця. Туристів львів’яни зустрічають радо – з усмішкою на обличчі, з готовністю допомогти за першої ліпшої нагоди і, звичайно, охоче спустошують їхні кредитні картки.  

Корінні львів’яни російською без акценту ласкаво запрошують „выковать монеты” – за якихось 10 грн. Стільки ж коштуватиме виготовлена власноруч біжутерія - у місті стоїть чимало спеціальних автоматів, які швидко і недорого зроблять з вас „народного умільця”.

У римлян знаменита є квадрига, а у львів'ян своя - копютер-книга...

Ні, я жива! Я завжди буду в формі, назло Тигіпкам та пенсійній їх реформі...

У „жидівському кафе” вас нагодують по самі зав’язки – і виставлять кругленьку суму. Але єврей не був би жидом, якби не хотів торгуватися. Отож – будьте красномовні і всіма можливими способами знижуйте ціну. Інакше гаманець суттєво спорожніє. Як виторгуєте – так і заплатите. Такий їхній принцип.

Ще один генделик вабить своєю креативністю. При вході кожен мусить сказати пароль: „Слава Україні!” Офіціянти у військовій формі проведуть вас до столика і неодмінно здивують, зненацька з’явившись з-за спини з револьвером і побажавши вам – після несподіваного пострілу, з привітною усмішкою - „смачного!”. Вбиральні – землянки зі спецефектами. Отож, будьте готові до всього. В меню до вартості кожної страви там дописують ще один нулик: хто має дисконтну картку – платить без нього, хто не має і не знає – вдесятеро дорожче. Львів не був би Львовом.

Не вивіска - картина...

Дерево біля "Лабараторії паранормальних явищ"

Кожен гендляр чи ґазда намагається затягти туриста до себе. А відтак вдається і до креативу, і до хитрощів – у старому трамваї тепер пивний паб, у Майстерні шоколаду – солодкі річки течуть на очах у відвідувачів і перетворюються у плитки, фігурки, сувеніри. Є посеред Львова італійський дворик і лабораторія паранормальних явищ.

Старенький трамвай - дзеркало українських реформ...

Львівська Італія

Карети з конями посеред міста, екскурсійні вагончики, безліч розваг на колесах і в новітніх, нещодавно збудованих центрах. Усе це – аби вам догодити. І вас „розкрутити”.

На Донбасі вагонетки, а в Львові вагончики... Приїжджайте всі до нас, будем їсти пончики... 

Втім, більшість туристів їдуть не за розвагами. Архітектура старої частини міста надзвичайно цікава. Обдерті, але такі красиві будівлі все ще тримають той глибокий зміст, котрий у них закладали будівничі. Зображення левів зустрічається дуже часто. Вони – тамтешня візитівка.

Львівський кавовий лев

Багато храмів на різний манер і для представників різних віросповідань. Ансамблі різнокольорових, але так гармонійно поєднаних будинків.

Церкви, генделики, будинки...

 Знаменита львівська бруківка не один підбор сучасних панянок лишала у своїх щілинах. Трамваї, автобуси, автівки, карети, коні, велосипеди, пішоходи – все це рухається разом, не рідко – в різних напрямках, створюючи чимало прецедентів на дорозі й спонукаючи щоразу згадувати знамените „най тя шлях трафить”...

Місто потроху готується до Євро-2012. Будуються готелі, посеред бруківки з’являються асфальтовані смуги, прикрашаються сквери й уже є перша флористична композиція на задану тему: „УЄФА. Євро 2012: Польща-Україна”.

Євро-клумба

Загалом квітів у Львові багато – і на балконах, і в кав’ярнях, і на вуличних ліхтарях. Це додає привабливості.

Квітчаті львівські ліхтарі

Старий Львів лишає по собі відчуття вулика – все шумить, дзвенить, грає, гуде. Й воно одразу зникає, коли потрапляєш у „спальні” райони – там тихо і спокійно. Як, зрештою, і в кожному місті: прямокутні житлові коробки, дитячі майданчики, супермаркети й торговельні центри. І навіть церкви збудовані в новому – євро – стилі: з якого боку на них не подивишся, а відчуття храму все одно немає.

Інакше сприймаються церкви у „Шевченківському гаї”. Тут збережена автентика – 19-20 століття. У них ще є душа. Хоча й вона потроху завмирає у продірявлених стінах і дахах.

Тепло дерев'яного храму

Високі дерев’яні храми з маленькими вікнами, зовні прикритими дахом – так, щоби всередину потрапляло зовсім мало світла: бо в темряві швидше і легше зосередитися на молитві, увага не відволікається ні на малюнки, ні на тих, хто стоїть поруч. Богослужіння тут відбуваються й досі, але тільки у святкові дні.  

Старі хати з усім начинням, стодоли, курники, свинарні, криниці, вулики, млини... В одному із млинів, до речі, сучасники лишили чимало згадок про себе і свого кумира.

Привид дідівської хати

Тепер лиш дощ його і напуває...

Ось так виглядають справжні українські вулики...

Він чекає своїх Дон Кіхотів, старезний і сердитий львівський млин...

В млинах колись водилися чорти, тепер сюди заходять чортенята...

Усе це – серед дерев, численних спусків і підйомів, недоторканної людськими руками природи. Не дивно, що втома і свіже повітря розморили деяких туристів. Не пройшовши й половини шляху, вони лягали на присьбі й міцно засинали.

Туриста ношу цілий день тягли, зморилися і ноги простягли..

Червону руту не шукай вечорами...

Царює він у заповітнім гаю й політиків усіх напоминає...

Три горішки було в Попелюшки, а у львівської панночки -шість...

Метелики душ злітають на квіти...

Загалом історія Львова залишається історикам. Щоби її вивчити, дослідити й відчути туристові знадобиться чимало часу – а його, як правило, під час мандрівки на все не вистачає. Та й самі львів’яни не завжди знають закутки і таємниці свого міста. Не здивуюся, якщо кожному гостеві розповідають абсолютно різні історії про місто Лева. Дуже схоже, що так воно і є.