Армагедон церковного виховання

«Хоругви, за мною! Ікона, за мною!»… І ось уже замість барабанів і горнів, в руках дітей хрести та церковне начиння… Вишикувавшись за хоругвами і одягнувши піонерські хусточки на голови, діти по команді, строєм йдуть в храм і їдальню. По команді відбивають поклони, по команді створюють хресні знамення, по команді вмиваються «святою водою»… 

Це не жарт і не кадри з фільму про тоталітарні секти, це сучасні реалії одного з лікувально-оздоровчих таборів для дітей російської залізниці де відпочиває малеча російських залізничників. Абсурд тут панує в усьому. В штаті передбачений навіть відповідальний за православне виховання, ведуться списки похрещених, обдзвонюються батьки, з «пропозиціями» хрещення їх дітей… З приміщення овочевого складу навіть церкву зробили… 

Дивлячись на це, приходить на думку справедливий і трагікомічний висновок нашого часу – яку партію не створюй КПРС виходить… Нажаль стосується він і відроджених сучасних церковних структур. Традиції «совка», мов лобода, впевнено проросли і в православ’ї. Церква, яка по замислу її творця, повинна була б стояти осторонь суспільно-політичної суєти, по вуха погрузла в цьому «совковому» мотлосі. Чи то багаторічні процеси тісного спілкування з комуністичними більшовиками і їх спецслужбами, чи то банальна людська недолугість її ієрархів, але її сучасна структура впевнено перейняла конфірмаційні традиції і методи ідеологічної обробки, що використовувались ще в часи середньовіччя і радянської ідеологічної системи. 

Прокрустове ложе мислення, що панує на благодатних пострадянських просторах, ніяк не дає прорости паросткам нового світоглядного осмислення часу і людини, як особистості. Бал править мракобісся породжене летаргічним сном розуму, який, як відомо, породжує чудовищ. Публічно оголошений і теологічно обґрунтований «церковний екзорцизм», насправді є нічим іншим, як вдало замаскованою війною з самим собою… Прикро лиш те, що жертвами корпоративного армагедону стають наші діти…