Луцька тюрма. Наруга. Євреїв не буде на перепохованні.

Іудейська ортодоксальна релігійна громада м. Луцька відмовилась брати участь в перепохованні можливих жертв луцької в’язниці. Про це вони заявили в офіційному листі до органів влади. Основною причиною цього стали масові, на їх думку, порушення чинного законодавства, ігнорування моральних та релігійних принципів перепоховання й наруга над останками мучеників. 

Скандал, що виник внаслідок проведення самочинних робіт на території Державного історико-культурного заповідника в м.Луцьку, під час яких було виявлено масове поховання, набирає нових обертів. Науковці, історики та археологи глибоко занепокоєнні ситуацією що розгорнулась навколо колишньої луцької в’язниці. Цю пам’ятку національного значення безкарно тривалий час паплюжать самочинними роботами представники Волинської єпархії УПЦ КП. Нещодавно там були проведені і ексгумаційні роботи, до яких дуже багато запитань і зауважень. Свою думку по цьому висловила і іудейська ортодоксальна релігійна громада, яку було офіційно запрошено на церемонію перепоховання. Аргументи віруючих іудеїв більш чим переконливі та свідчать про вкрай низький рівень організації процесу ексгумації та церемонії самого перепоховання, що має відбуватись 11-12 жовтня. Подаємо повний текст оригіналу звернення до органів державної та міської влади. Він красномовний. 

«У зв’язку із анонсованим на 12 жовтня 2017 року перепохованням останків, виявлених під час самочинних робіт з благоустрою на території Державного історико-культурного заповідника м. Луцька в охоронній зоні пам’ятки національного значення «Монастир бригіток», а також запрошенням на цю церемонію представників Іудейської ортодоксальної громади, вважаємо за вкрай необхідне висловити свої застереження.

Луцьк до 1939 року був містом, де проживало багато національностей. Основною його етнічною складовою була єврейська громада, що складала в різні періоди від 50 до 70 %.Значна частина в’язнів луцької тюрми в 1941 році були саме мешканці міста Луцька, що представляли цю етнічну палітру. На жаль, при висвітленні питань трагедії, що відбулась в червні 1941 року, це повністю, а можливо, штучно ігнорується.

Про проведення ексгумації не було жодним чином повідомлено Іудейську ортодоксальну громаду, яка є повноправним представником релігійної громади м. Луцька, що діяла в довоєнний період і сповідувала спільні з нею релігійні закони та культові традиції. Правонаступність була підтверджена офіційним листом Головного рабина Житомира і Західної України Шломо Вільгельма на адресу голови Волинської ОДА.

На жаль, було також проігноровано і звернення представників нашої релігійної громади безпосередньо до голови Волинської ОДА В.Гунчика, вих. 1/57 7.09.2016, в якому були чітко надані роз’яснення щодо конфесійних особливостей іудейських громад, здійснення обрядових треб при виявленні й перехоронені історичних останків представників ортодоксального іудаїзму.   

За отриманою нами інформацією від науковців, археологів, істориків та ЗМІ, ексгумаційні роботи, що проводились в червні цього року, грубо суперечать принципам ексгумації, а саме: підняття останків здійснювалось поспіхом і не в анатомічному порядку, вибірково, без систематизації, насипом, що характерно хіба для сільсько-господарських робіт, а не до такої вкрай чутливої і поважної фахової справи. Присутність в поховальній ямі осіб, які не є науковцями та археологами, їх своєрідне самолюбування на фоні розритої могили, топтання ними по кістках, що підтверджено фотофіксацією і свідками, є вкрай обурливим! Саме це могло призвести до пошкодження останків, що мало місце.

Згідно наших релігійних переконань та законів, що розділяються іншими релігійними течіями, тому числі християнськими, кожна частка і кісточка людини заслуговує на повагу. Перепоховання згідно єврейської традиції здійснюється тільки в особливих випадках, під час якого перепоховуються і залишки землі, що містять в собі частки зітлілої плоті, яка була невід’ємною частиною померлих. Це вкрай важливо. Але під час ексгумації це було абсолютно проігноровано.

Насторожує той факт, що у переддень перепоховання представники Луцької міської ради, які його здійснюють, не володіють звітом по ексгумаційним роботам, про що було нам офіційно заявлено начальником відділу зв’язків з громадськістю Макаровою О.П. 10 жовтня 2017 року. Зважаючи на це, важко взагалі стверджувати про чітку історичну та етнічно-релігійну належність цих останків. Спосіб захоронення можливих жертв репресій в мурованому саркофазі, насипом, а можливо під склом, та ще й на подвір’ї, де вони були закатовані, викликає обурення і абсолютно не відповідає нашим релігійним переконанням та загальнолюдським моральним принципам.

Це є наругою над самим похованням, шанованими нами релігійними законами та традиціями поховань, в тому числі християнських. Це порушує й права родичів жертв на індивідуальне перепоховання своїх рідних, яких можливо було б ідентифікувати при відповідному проведенні аналізу ДНК. На жаль, такий спосіб ексгумації це перекреслив. Цвинтарі повинні мати відповідні місця, а тому перетворення історичних могил в атракцію та ще й поруч з туристичним хостелом, що цинічно створюється в просякнутій кров’ю в’язнів луцькій тюрмі, є абсолютно неприпустимим!

Враховуючи можливий різноконфесійний склад поховання, вважаємо некоректним використання на могилі символів однієї із конфесій та здійснення поховальних ритуалів тільки однієї з них.

Проведення перепоховання в свято Суккот, яке є одним з найбільших іудейських релігійних свят, є неповагою до нашої релігійної традиції та пам’яті померлих одновірців, які, можливо, знаходилися в цій поховальній ямі. Це чітко заборонено іудейськими релігійними законами та духовними догматами. Прикро що організатори абсолютно цього не врахували, або зробили свідомо.

Беручи до уваги вищесказане, вважаємо вшанування спільних національних трагедій минулої війни святою і благородною справою. Проте спосіб, який було обрано організаторами перепоховання, є абсолютно неприйнятним з точки зору релігійних принципів та чинного законодавства України, які ми глибоко поважаємо як віруючі і громадяни. Введення трагічних сторінок нашої історії в ранг поняття «акція» є абсолютно неправильним і обурливим. Бездумне припасування трагедій до дат є також пережитком сумного комуністичного минулого.

Залишаючись відданими патріотами України, законослухняними громадянами та глибоко віруючими людьми, доводимо до Вашого відома, що представники Іудейської ортодоксальної громади, на жаль, не можуть брати участь в церемонії перепоховання з вищевикладених причин і мотивів.

Просимо керівництво державних та місцевих органів дослухатись до наших зауважень і аргументів та зробити належні висновки.

Всевишній бачить все. Ми всі смертні. А тому варто про це пам’ятати, віддаючи останню гідну шану мученикам великих національних трагедій. 

Голова правління громади  Матусовський М.М»