Жителі Луцька та інших міст Волині наприкінці XIX ст.

Вашій увазі пропонується друга частина мого аналізу національного складу населення Волинської губернії 1897 року – статистика по адміністративних центрах повітів. Перша частина аналізу (статистика по повітах без урахування адміністративних центрів) була опублікована в групі «Збережемо Древній Лучеськ» 21 березня 2020 року. 

Перш, ніж я перейду безпосередньо до справи, хотів би пояснити мету своєї праці. Нерідко історією маніпулюють в певних цілях. Споживачі інформації, часто не володіючи всією повнотою картини, сприймають лише окреме змістове наповнення, вбирають емоційне забарвлення й вибірково вирвані з контексту факти, таким чином формуючи власне сприйняття навколишнього світу та його минулого. Це веде до неправильних висновків і, як наслідок, свідомо провальних рішень і конфліктів у майбутньому.

Дослідивши дані перепису Волині 1897 року я хотів би надати читачеві максимально повну картину національного складу нашої землі, для зручності скомпоновану за категоріями та статистичними зрізами. У моєму дослідженні немає жодних «відсебеньок», а виключно цифри та факти, висновки з яких кожен зможе зробити для себе сам.

Отже, нагадаю, що Волинська губернія була утворена в 1796 році, а скасована – в 1925-му. Волинь зразка 1897 року складалася з 12 повітів: Житомирського, Володимир-Волинського, Дубенського, Заславського, Ковельського, Кременецького, Луцького, Новоград-Волинського, Овруцького, Острозького, Рівненського та Старокостянтинівського з адміністративним центром у місті Житомир (з 1804 р.).

Загальна чисельність населення в губернії становила 2 990 219 ос., з яких 234 585 (7,85 %) осіб проживало в адміністративних центрах повітів. Найбільшим містом губернії був Житомир – 65 895 ос. (28,09 % від загальної кількості жителів адміністративних центрів), найменшим містом був Овруч – 7393 ос. (3,15 %). Луцьк серед 12 головних міст повітів займав 7-у позицію (15 804 ос. – 6,74 %), бувши меншим за Рівне, Ковель, Кременець, Новоград-Волинський та Старокостянтинів.

В адміністративних центрах Волині проживали люди 38 національностей. П'ятірку найбільших (97,93%) становили:

• євреї – 118 727 ос. (50,61 %);
• українці – 46 802 ос. (19,95 %);
• росіяни – 44 351 ос. (18,91 %);
• поляки – 17 834 ос. (7.6 %);
• німці – 2 009 ос. (0,86 %).

Варто також відзначити, що практично ідентичне німцям представництво в містах було у татар – 1 987 ос. (0,85%). Таким чином, на відміну від повітового населення, де більшість жителів були українцями (74,27%), половину жителів міст становили євреї, кількість яких була більшою, ніж українців, росіян, поляків, німців і татар разом узятих.

Представленими в усіх 12 адміністративних центрах повітів Волині були представники 7 національностей:

• євреї
• українці
• росіяни
• поляки
• німці
• татари
• чехи

Ще 2 національності були представлені в 11 містах – це білоруси та французи.

Найбільш багатонаціональним містом був Житомир (31 національність), найбільш мононаціональним – Овруч (12 національностей). У Луцьку проживали представники 17 національностей.

Найбільш українським містом виявився Кременець – 47,01 % українців, найменш українським містом був Луцьк – 9,35 % українців.

Найбільша частка євреїв проживала в Острозі – 62,28%, проте Луцьк та Володимир-Волинський особливо не поступалися першому в цифрах – 59,45 % та 59,06 % відповідно. Найменша частка євреїв проживала у Кременці – 36,58 % (доволі висока цифра як для мінімальної частки).

Найбільший відсоток росіян був у Ковелі та Житомирі (26,16 % і 25,71 %), найменший – у Старокостянтинові (8,56 %). Луцьк разом із Володимиром-Волинським та Новоградом-Волинським мав 17 % росіян.

Четверта за величиною національність губернії – поляки – була найбільше представлена у Житомирі – 11,33 %, а найменше – в Овручі – 2,06 %. Луцьк знову розташувався в рейтингу разом із Володимиром-Волинським та Новоградом-Волинським – по 7 % поляків.

Зрештою, представництво німців та всіх інших національностей у містах Волині було незначним. Наприклад, найбільш німецьким був Новоград-Волинський, але по факту, це всього 2,4 % від загального числа жителів міста.

Загалом, євреї переважали у 11 адміністративних центрах Волині з 12, українці – лише у Кременці. Число росіян було більшим, ніж українців у 7 містах (Житомир, Володимир-Волинський, Дубно, Ковель, Луцьк, Новоград-Волинський, Рівне); українців було більше, ніж росіян у Заславі, Кременці, Овручі, Острозі та Старокостянтинові.

У підсумку:

Волинь 1897 року було багатонаціональною та багатою на різноманітні культури територією. Тут проживали представники 43 народів Європи та Азії. Три чверті сільського населення становили українці, половину міського – євреї. Росіяни, поляки та німці також мали значне представництво.

Луцьк кінця XIX століття був середньостатистичним волинським містом, як за величиною, так і за національним складом, чимало схожим із Новоградом-Волинським та меншим, ніж Ковель, Кременець і Старокостянтинів. Однак в XX столітті розвиток Луцька став здійснюватися високими темпами, що дозволило місту за 100 років збільшитися у 12 разів – і це найкращий результат серед усіх міст колишньої Волинської губернії. За роки незалежності приріст населення Луцька склав трохи більш ніж 20 тисяч осіб (+10%).

Як буде розвиватися Луцьк вже завтра, яким він дістанеться тим, хто також буде аналізувати статистичні дані через 100 років, залежить лише від нас самих, від нашої волі, від того, що ми дозволимо з ним зробити та як допоможемо йому самі.