Притча: чому, коли люди сваряться, вони кричать

Одного разу Учитель запитав у своїх учнів:

-   Чому під час сварки люди кричать?
-  Тому що втрачають спокій, - сказав один.
- Але навіщо кричати, якщо інша людина поруч із тобою? - Запитав Учитель. – Чи не можна з нею поговорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти серитий?

Учні задумались, і почали пропонували свої відповіді. Але жодна з них не влаштувала Учителя. Врешті-решт він пояснив сам:

- Коли люди незадоволені один одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Щоб здолати цю відстань і почути ближнього, їм доводиться кричати.Чим сильніше вони сердяться, тим голосніше кричать…
- А що відбувається, коли люди закохуються? Тоді вони не кричать, а, навпаки, говорять тихо. Бо їх серця - дуже близько, і відстань між ними зовсім маленька. А коли кохання стає ще сильнішим  - продовжував Учитель – вони вже не говорять, а тільки шепочуть і тим стають ближчими  у своїй любові.

Згодом навіть перешіптування стає їм непотрібне. Вони тільки дивляться один на одного - і все розуміють без слів.

Таке буває, лише коли поруч двоє люблячих людей.

Отож, коли ви сперечаєтеся, не дозволяйте вашим серцям віддалятися один від одного, не вимовляйте слів, які збільшують відстань між вами. Тому що може настати день, коли відстань буде така велика, що ви не знайдете зворотнього шляху.

"Мовчання є таїнство майбутнього віку". Преподобний Ісаак Сирин