Віктор Грищенко: плетінням творимо

Він дивився з-під кошлатих брів проникливими синіми очима, говорив  і, як завжди, тонко усміхався душею, ніби ледь іронічно глузував з усього, про що мовилося. Його уміння так висловлюватися про власні дії викликало довіру й бажання проникнутися такою небуденною філософією людини, яка пройшла школу і морального, і наукового, і методичного становлення до рівня Вчителя. 

Спілкуючись тривалий час із Віктором Григоровичем, який наприкінці другого тисячоліття нової доби був моїм керівником на службі – обімав посаду завідувача кафедрою інженерної графіки, при якій закладалися основи майбутньої кафедри дизайну в Луцькому державному технічному університеті, я збагнув, що маю справу з інтелігентною до глибини Душі людиною. Мірність його поглядів на буденність і фах не вкладалася у математичні начала логіки, а визначалася мистецьким поглядом і на речі наукові, і на звичаєві, і на утилітарні. 

Образна уява Віктора Грищенка виховувалася на народних традиціях Вінничини. Там беруть початок його джерела творчості й любов до малювання, рисунку, композиції, бажання пізнати глибинні пласти Творива, сенс життя і власну роль у цьому дійстві, що називаємо життям. І є чого повчитися у людини, яка власним талантом і працею долала життєві викрутаси долі, доброзичливо усміхаючись.

На початку дев’яностих років ХХ ст. в Україні інтенсивно почали впроваджувати дизайн як професійний напрям в освіті. На цей час особливі здібності Віктора Григоровича до лозоплетіння виявилися на часі, адже він мислив уже не ремісничими категоріями ужитковості форми виробу, а мистецькими образами дизайну.

Відтак наша співпраця народила те, що через роки стало іменуватися Луцькою школою дизайну. Особливості методики навчання студентів, котра націлювала професійне мислення на творення національних українських образів, якраз і зіграли вирішальну роль у нашому становленні серед дизайнових шкіл України.

Віктор Григорович починав своє дивотворення від звичайного обплітання скляних ємкостей акуратно підготовленими смугами з лози. Скільки в тому дійстві – підготовці лози - було одкровення в ставленні до матеріалу, тільки йому одному відомо. Але він про це завжди говорив так, ніби розказував, як бджоли укладають в соти мед.

А скільки фантазії потрібно докласти, щоб звичайну пляшку перетворити у мистецькі ужиткові речі, які цілком змінюють наше ставлення до того трунку, який наші предки завжди поціновували, виготовляючи напої найвищої якості! В результаті дивоплетіння появляється характер Творива – то чоловічий жорсткий, то жіночий лагідний і піднесений, то іронічно укоркований.

Осягнувши обплітання, Віктор Григорович вдався до вищого пілотажу – виготовлення ужиткових речей. Нічого дивного, що саме жіночі речі привабили його увагу, адже в житті він завжди був прихильником жінок і вмів бути галантним і уважним до кожної.

Це він навчив мене вставати з місця, коли у двері кабінету заходила жінка, і стоячи запрошувати її сідати !

Уважив Віктор Грищенко й чоловічу педагогічну професію – його зразки плетених дипломатів таки вартують музейних полиць. І хоча багато речей розійшлися «в народ», вони, сподіваюся, не можуть загубитися в бедламі з дизайнового ширпотребу, що заполонив наші квартири.

Здоров’я і наснаги, Вам, Учителю!