Killdozer суспільної реальності

«А що я можу?». « Що може зробити одна людина проти цілої системи? ». «Ну як можна одному боротися з несправедливістю і корупцією?». Ці риторичні питання, зазвичай доводиться чути від жертв чиновницького свавілля, яких в нас більша частина країни. Ці питання особливо актуальні для сьогоднішньої України. Відповідь на них є однозначна. Людина може все, особливо, якщо в цієї людини є велике серце, сповнене справедливого гніву.

Прикладом цьому є реальна історія боротьби простого чоловіка з великої літери «М», на імя Марвін Хімайєр, проти могутньої системи, що відбувалась рівно 4 роки тому в двохтисячному  містечку Гранбі, штат Колорадо, США. Свого часу відслуживши у ВПС  аеродромним техніком, Марвін стабільно трудився простим зварником по інженерно-технічній частині, лагодячи автомобільні глушники. Підзаробивши трішки грошенят, він купив на аукціоні, за досить пристойні гроші, земельну ділянку. І збудував там майстерню разом з магазином. Чоловік він був досить добродушний і надзвичайно прикольний, як і його хобі - будувати снігоходи, і взимку, мов на лімузині, катати молодят по околицях Гранбі. Сам він, доживши до п'ятдесяти двох років, так і не одружився (через якусь сумну любовну історію, що спіткала його свого часу).

Трудився б він так до кінця свого віку, аби не одна обставина - його майстерня примикала до території цементного заводу Mountain Park Інк, який вирішив розширити своє виробництво. А для цього йому була потрібна земля. Будучи в тісному зв'язку з мером міста і маючи «кишенькових» чиновників, фабриканти змусили усіх сусідів за безцінь продати свої ділянки. А як «блатні» викуповують землю, вам, мабуть, не варто пояснювати... У підсумку всі землі були викуплені, крім злощасної майстерні Марвіна, який єдиний не піддався на шантаж і залишився в оточенні заводу, будучи повністю відрізаною від навколишнього світу. Хімайєра приперли до стінки. Йому пропонували цілком пристойні гроші, але він, схоже, пішов на принцип. Може, йому була дорога саме ця земля, а може ще щось. Його спроба самостійно оскаржувати в суді рішення про надання території під завод зазнала повного провалу.

То ж після вичерпання всіх методів мирного вирішення питання, почалось його справжнє цькування з боку міських корумпованих чиновників. Оскільки всі землі навколо вже належали заводу, йому просто перекрили всі комунікації і під'їзд до будинку. Щоб прокласти іншу дорогу, Марвін навіть купив списаний бульдозер "Катерпіллер Д-9" з відновленим двигуном, такий яким користуються на полярних родовищах. Проте міська адміністрація, підіграючи заводчикам, відмовила йому в дозволі на її прокладання. Банк причепився до оформлення іпотечного кредиту і пригрозив відібрати будинок. Кілька разів наїжджали податкова й пожежна інспекція. Санепіднагляд виписав навіть штраф на $ 2500 за відсутність каналізаційної лінії, підключити яку Марвін не міг, оскільки земля, по якій слід було прокопати канаву, належала заводу, який і не думав давати йому на це дозвіл. Залишалось лиш одне - безвиїздно відсиджувавсь в власній майстерні. В цей час у нього помер тато. Коли він поїхав його ховати і  був у від'їзді, йому відключили світло, воду і опечатали майстерню...

Доведений до відчаю несправедливістю і повальною продажністю місцевих чинуш, 4 червня 2004 року Хімайєр вирішив взяти конкретний реванш. За все.

Завантаживши води, їжі і пива в спеціально обладнаний в кабіні холодильник та поклавши протигаз, два "Ругера-223" і один "Ремінгтон-306" в кабіну, Марвін сів за кермо свого бульдозера. Декілька місяців праці знадобилось йому, щоб петворити мирну залізну машину-роботягу в обшитий дванадцятиміліметровими сталевими листами з прокладеним між ними сантиметровим шаром цементу, броньований танк, оснащений телекамерами з виведенням зображення на монітори усередині кабіни, та системою очищення об'єктивів. "Іноді, розумні люди повинні робити необгрунтовані речі", - так висловився він в своїй записці. То ж опустивши на шасі, за допомогою дистанційного керування, ще один броньовий короб та замкнувшись усередині, о 14:30 він виїхав з гаража.

Свій список цілей, складений заздалегідь, Марвін почав з цементного заводу, знісши будівлю за будівлею виробничі цехи, приміщення заводоуправління, і взагалі все до останнього сараю. Наступними в черзі стали будівлі мерії, міської ради, банку, публічної бібліотеки, пожежної охорони, товарного складу, редакції місцевої газети і будівель, що належали меру міста та газової компанії «Іксел енерджі», що відмовилася після штрафу заправляти його кухонні газові балони. Коротше кажучи, проявивши неабияку обізнанність про те, що кому належить, він зніс все, що мало хоч якесь відношення до місцевої влади, включаючи їхні приватні будинки,.

Всі спроби поліції зупинити Хімейєра були марними. Його бульдозер був невразливий. Ні гранати, ні кулі його не брали. Дев’ятиміліметрові револьвери і дробовики помічників місцевого шерифа були просто пукалками для сантиметрової броні. По тривозі був піднятий місцевий загін SWAT з гранатами і лісові єгері з штурмовими гвинтівками. Якийсь сержант спробував навіть кинути світлошумову гранату у вихлопну трубу бульдозера. Проте Хімайєр завбачливо вварив туди решітку. То ж єдине, чого позбувся бульдозер - це власної труби. Сльзогінний газ водія не брав - монітори було видно і у протигазі. У відповідь Марвін вів вогонь з трьох гвинтівок крізь спеціально пророблені в броні бійниці. Однак він зробив все, щоб ніхто з людей не постраждав, стріляючи істотно вище голів, не даючи поліцейським висунути носа з-за їх машин. Ні один з поліцейських не отримав навіть жодної подряпини.

Бульдозер прийняв більше 200 попадань від револьверів до М-16 і гранат. Як потім з’ясувало слідство: «витвір Хімейєра був настільки надійним, що міг витримати не тільки вибухи гранат, але й середній артилерійський снаряд». Спроба зупинити його здоровенним скрепером «Кат» закінчилась... запханим у фасад магазину задом «Ката». Єдиним досягненням став пробитий рикошетом радіатор - втім, це зовсім не вплинуло на невпинний рух машини.

Все, що змогла реально зробити поліція - це евакуювати 1,5 тис. жителів і перекрити всі дороги, включаючи провідне в Денвер федеральне шосе № 40.

"Війна Хімайєра" завершилася о 16:23. При спробі знести дрібногуртовий магазин "Гемблс", бульдозер було завалено уламками даху, він застряг і заглох. Більше двох годин поліцейські боялися наблизитися до бульдозера. Потім довго проробляли дірку в броні (три пластикові заряди ефекту не дали). Коли наступного ранку, нарешті, броню пробили автогеном, водій був вже півдоби як мертвий. Останній патрон Хімайєр залишив для себе.

«Місто виглядає так, наче через нього пронісся торнадо», - оголосив губернатор штату. При невеликих масштабах містечка, йому було заподіяно збитків на $ 5 000 000, а це практично означало його повне руйнування. Завод, що отримав шкоди на $ 2 000 000, так і не оговтався від нападу, вимушений був продати територію разом з руїнами.

У жителів містечка цей випадок викликав, як неважко здогадатися, досить змішані емоції. Тому пропозиції поставити на постамент бульдозер не були сприйняті і більшість наполягла на його переплавці. «Славний це був хлопець», - згадують люди, які близько знали Хімейєра. - «Не варто було виводити його з себе». «Якщо він був ваш друг - то це був кращий друг. Ну а вже якщо ворог - то найнебезпечніший. Незважаючи на традиційне несприйняття насильницьких методів американськими обивателями, Мервін Хімайєр став справжнім героєм в очах простих людей.

Для нашого українського сьогодення, з його лицемірними гримасами свавілля та тотальної корупції, чоловічий вчинок простого американця є надактуальним. Може вже час і нашій громаді почати будувати свій власний український Killdozer?