"Владика" Михаїл. Патологія совісті та спаплюжені могили.

Є люди для яких закони країни та принципи моралі досі залишаються фактором, що відволікає від їх егоїстичної діяльності. Яскравим прикладом цього маргінального прошарку є скандальний волинський піп — «владика» Михаїл (Тимофій Зінкевич).

Життя випускника Санкт-Петербургської духовної семінарії та духовної академії УПЦ МП митрополита Луцького та Волинського Тимофія Зінкевича (Михаїла) та його родини рясно усіяне постійними скандалами та провокаціями. На жаль, країна пізнала його не по скромності монаха та богобоязні титулованого пастиря, а по норковій шубі, ледь не зірваному його егоїстичними амбіціями процесу отримання томосу та інтригами навколо посади митрополита ПЦУ.

Волинянам він же запам’ятався відвертим дикунством — масовим знищенням історичної спадщини, викиданням поховань, плюндруванням цвинтарів та поховань жертв НКВС, статками, бізнес-проектами та влаштуванням магазину для «подруги» на колишньому польського меморіалі жертв війни.

Його «святі» ідеї завжди межують з відвертим безумством. Чого лише вартий хворобливий проект створення бізнесу в камерах луцької тюрми - пам'ятці архітектури національного значення Монастирі бригідок, (вул. Кафедральна, 16), що розміщена в історико-культурному заповіднику м. Луцька. Тут, в просякнутих кров’ю жертв НКВС камерах, має бути хостел для туристів. А обслуговувати його, за задумкою церковників, мали б люди в формі того ж НКВС. Коментарі, як кажуть…

Тільки громадський резонанс пригальмував втілення цього попівського ідіотизму. Проте, самочинні незаконні роботи тривають тут і досі. Незважаючи на унікальність пам’ятки, жодних дозволів та проектів реставрації на них немає. Та й працюють тут не реставратори, а шабашники за сприяння безкоштовної робочої сили спудеїв - майбутніх попів з Волинської православної богословської академії ПЦУ.

Розстріли сотень в’язнів луцької тюрми 23 червня 1941 року та масове знищення тут більше 10 тисяч військовополонених Шталагів 360/Z і 365/Z у 1941-1942 роках назавжди наклали на цю пам’ятку та її територію печать великих трагедій. Тисячі невшанованих останків досі лежать тут під землею та асфальтом, по якому топчуться їх нащадки на екзальтованих показушних імпрезах. Сьогодні їх кістки, за вказівкою того ж самого попа Михаїла, вирито та викинуто на берег Стиру (точно так він поступив із залишками розстріляних НКВС і біля луцького собору в 2006 році). Це дикунство вдалось зафіксувати в кінці березня цього року.

В кількох метрах від меморіальної стіни та поховання, за вказівкою Зінкевича було вирито більш чим десятиметровий котлован майже півтора метрової глибини. Без жодних дозволів, погоджень та археологічних робіт, що передбачаються законом в таких випадках. І робилось це все під прикриттям керівництва управління культури, з питань релігій та національностей облдержадміністраці (О.Чубара, В.Стрільчук), відділу охорони культурної спадщини луцької міськради (О.Котис, С.Годлевський) та дирекції заповідника (П.Рудецький, В.Баюк).

Десятки машин землі, наповнених кістками, церковники просто вивезли та викинули в водохоронній зоні Стиру під стінами колишньої в’язниці. Це так тут піп створює зону для пристані катеру, що має катати «паломників».

Ці відвали ви можете побачити на власні очі.

Після засипання берега ґрунтом з поховання, студентам духовної академії ПЦУ була дана вказівка позбирати кості та черепи з поверхні відвалів, щоб вони не кидались в око перехожим. Про це нам розповіли очевидці, з якими вдалось тут же поспілкуватись. Проте сніг, що зійшов весною, оголив десятки фрагментів людських останків на поверхні.

Багато людських решток лишилось і в виритому котловані на території луцької тюрми. Їх вдалось зафіксувати на фото та відео 06 квітня 2021 року. 

По факту виявлення жахливих знахідок  була викликана слідчо-оперативна група поліції та подано повідомлення про злочин - наругу над могилою (ст.97 ККУ), для внесення відомостей в ЄРДР.

Знущання над мертвими стало хворобливою «фішкою» попа Михаїла. Так при будівництві самобуду духовної академії ПЦУ, ним же зруйновано та викинуто на смітник біля 500 могил монахів, відомих міщан та жертв репресій. Кістки, разом з будівельним сміттям, розвезені по міському парку та висипані на набережній поруч з торговим центром «Нова лінія». На цій землі, всіяній кістками, сьогодні облаштовано дитячі каруселі.

По цим ганебним злочинним діям було складено відповідні протоколи й акти та відкрите кримінальне провадження, яке так і не розслідується багато років стараннями обласних прокурорів та міської поліції Луцька.

Саме Михаїл дав вказівку познімати оградки з історичних могил відомих лучан, що знаходяться на історичному цвинтарі (нововиявленій пам’ятці) біля його резиденції – кафедрального собору в м.Луцьку. Тоді зникла історична огорожа з литим зображенням уроборуса - змії, що пожирає свій хвіст, з родинного поховання 1886 року генерал-майора, командира 2 бригади Гренадерської дивізії Сергія Гадона та його дружини Софії. Також зник паркан із могили голови православного Луцького братства та будівничого каплиці Іверської божої матері генерал-лейтенанта, героя російсько-турецької війни 1870-х років Всеволода Панютіна та його дружини Софії. 

Саме за його вказівками тут було знищено кілька могил для самочинного влаштування бесідки. В ній, за його задумом, мали фотографуватись молодята та пити каву. На цвинтарі...

Прямо на історичному цвинтарі була встановлена і модна лавочка. З сонячною батареєю. Мабуть, щоб майбутні попи з духовної академії могли прямо серед могил більш зручно пізнавати «духовний світ» соціальних мереж та цікавих сайтів. Попівська фантазія недосяжна непосвяченим.

Якщо для простих громадян такі дії закінчилися б публічною ганьбою, в’язницею, або лікуванням… То для титулованого монаха це, як з гуся вода. Впливові друзі прикривають все. А прихожани й далі цілують ручки.

Не краща долі спіткала й останки 110 в’язнів Шталагу для військовополонених, що було виявлено та ексгумовано біля луцької тюрми – монастиря бригідок. Стараннями фальсифікаторів з луцької міської ради та підприємства «Доля» Львівської обласної ради їх, спочатку видали за розстріляних 23 червня цивільних в’язнів тюрми, а потім урочисто, мов буряки, скинули в незаконно влаштовану бетонну яму.

Керував цим процесом  той же піп Михаїл, який намагався за допомогою резонансу та нардепа О.Ляшка вибити кошти на облаштування свого хостелу в монастирі.

Робилось це все з відвертою корупційною складовою, без жодних конкурсів, дозволів на роботи в охоронній зоні пам’ятки національного значення, археології та навіть дозволу на влаштування поховання. Частина виявлених черепів була просто розтоптана прямо в ямі. Про це нам повідомили археологи, яких не допустили до робіт. Позуючи перед камерами по кістках топтались всі кому не лінь. Навіть скандальновідомий помічник нардепа І.Гузя С.Годлевський, який не мав жодного відношення до події, теж вперто лазив по розкопу та традиційно хайпував на трагедії перед камерами.

Під обурення фахівців, громадськості та релігійних організацій, але під оплески екзальтованих активістів, кістки швиденько закинули в негерметичну бетонну яму, що наповнюється водою після танення снігу. Ось так «вшанували».

Звернемо вашу увагу й на те, що земельна ділянка на якій незаконно рили та влаштовували поховання, церкві не належить. Вона у власності міста. І жодних документів про передачу її в оренду чи користування немає.

Ось ще один символ, що втулили на окропленій кров’ю землі в’язниці. Стоїть він на місці квітника вже більше десяти років. І не бачать його ні чиновники, ні дирекція заповідника, ні «муніципали», що так ретельно «борються» з  незаконними МАФами.  

Хтось наколює купола на тіло, а піп Зінкевич намагався "наколоти" цей "золотий купол" на цю ж національну пам’ятку. І байдуже йому, що це самобутня архітектурна пам’ятка, що це інша релігійна традиція та що це католицький монастир. Лише спільними зусиллями з луцькою прокуратурою вдалось тоді, в середині 2000-х, зупинити цей політ тупого попівського креативу. З тих пір і сторчить тут цей фурункул в обрамленні могил та беззаконня. І хоч в своїх відповідях луцькі чиновники підтверджують відсутність законних підстав його перебування тут, але завдяки церковній магії вони його досі вперто не бачать.

Не бачать вони й самозахоплення охоронної території пам'ятки. Потрапити сюди ви не зможете, адже самочинно встановлені церковниками ворота відсікають всіх цікавих, що хочуть доторкнутись до трагічних сторінок української історії та покласти квіти до їх могил. Шлях до пам'яті, за вказівкою попа Михаїла, тепер закрито. Таким чином прикривають незаконні роботи від сторонніх очей. Тож турист най почекає. 

Цікавим акцентом в цій історії є юридична належність «Замкового Свято-Архангельського чоловічого монастиря», який знаходиться в цій пам’ятці та в якому будує хостел митрополит ПЦУ Зінкевич. А належить він досі УПЦ Київського патріархату. Саме того патріархату, що підпорядкований сьогодні «патріарху» Філарету, який судиться за незаконність його скасування.

Це офіційно підтверджено й квітневою відповіддю дирекції Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку.

Це відомо й очільниці Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА Ользі Чубарі. Проте вона, як керівник управління яке здійснює контроль над роботами на пам’ятках і реєструє та контролює діяльність релігійних організацій, намагалась це приховати, розуміючи наслідки. Як основний розпорядник цієї інформації, чиновниця просто включила дурника. Ігноруючи логіку та закон, вона скерувала запит про конфесійну належність користувачів пам’ятки в … ПЦУ. Добре, що не до Ватикану… Бо монастир же колись був католицький.

На різність фактичних користувачів пам’ятки та їх патріархатів не зважає й луцька поліція, яка була викликана на фіксацію злочинів. Вона в нас завжди діє за принципом: «Документи є? Є! Ось і добре». Ніколи не перевіряючи їх. А тому і в цьому випадку їй достатньо було «чесного слова» попа Михаїла, який відразу приїхав після виклику поліції по факту порушень на пам’ятці, що йому не належить. Саме він і зробив «екскурсію» слідчій, яка теж абсолютно не вникала в «нюанси» власності та різних патріархатів. Головне ж «чесне слово».

Що ж, це лише вчергове підтверджує сидіння на двох стільцях "владики" Михаїла (Тимофія Зінкевича) та чутки про його вперте бажання створити запасний аеродром і перейняти місце «патріарха» УПЦ КП Філарета, Особливо на фоні явного конфлікту з митрополитом Епіфанієм —предстоятелем ПЦУ.

А як же реагує поліція, прокуратура, дирекція заповідника та чиновники-пам’яткоохоронці? А ніяк! Ще 19.02.2018 року по фактам незаконних робіт, наруги та пошкодження пам’ятки національного значення членами Громадської Ради Волині через суд було внесено відомості в ЄРДР за № 12018030010000678 та відкрите кримінальне провадження. Проте «дах» - прокуратура Волинської області та Луцький відділ поліції ГУНП у Волинській області, що мали б здійснювати слідство, забезпечує спокійне продовження беззаконня. А тому всі ці роки матеріали справи тихо лежить без жодних рухів. Ну хто ж каратиме попа, якому керівники цих структур ручки цілують та дарують квіти, стоячи в черзі на день народження.

Питання знищення унікального культурного спадку піднімалось і на круглому столі в Луцькій міській раді 9 лютого 2018 р., де були представники влади і церкви, що нищать пам’ятку. Після того як вони були спіймані на відвертій брехні та маніпуляціях, церковні «адвокати» змушені були втекти з ганьбою з офіційного засідання.

Жодного реагування від обласної та міської ради за всі ці роки так і не відбулось. Пам’ятку продовжують плюндрувати та незаконно використовувати.

Попівське беззаконня та вандалізм стали візитною карткою Волині та набули катастрофічних масштабів. І хоч це триває роками, але все ж не перестає вражати. Сотні пам’яток та поховань зазнали нищення та плюндрування під прикриттям правоохоронців та чиновників. Його творять люди, що повинні були б бути захисниками та моральними орієнтирами для суспільства. А це лише підсилює сум та огиду. Суспільство, що толерує знищення власної історії, національної спадщини та наругу над могилами своїх предків таке ж хворе, як і ті, хто чинять це безумство. І якщо люди не навчаться давати адекватну оцінку вандалізму та відвертому «сатанизму» примітивних рясоносців, що ховаються за санами та релігійною святістю, вони постійно отримуватимуть заслужену кару від сил, що не підвладні ні клобукам, ні рясам, ні портфелям. Прокляття мертвих таки точно впаде на їх голови. "Такі бо лжеапостоли - лукаві робітники, що набирають вигляду апостолів Христових. І не дивно, бо сам Сатана прикидається Ангелом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Але кінець їх буде по ділах їхніх!" (2-е до Коринтян 11:13-15)